камінь
Він на тебе каменем, а ти на нього хлібом.
Наука христіянської церкви відплачуватись добром за зло.
І малий камінець робить синець.
І мала прикрість дошкулює.
Камінь, що його залізо не зрушить, корінь дерева порушить.
З житєвої обсервації, де корінь дерева зрушив скалу.
Крапля за краплею вода, як паде, то і в камені діра буде.
Уперта праця поконує найбільші перешкоди.
На добрий камінь, що всиплеш, те змелеш.
Добрий робітник зробить все, що треба. Давно у млинах каменем мололи збіжжя на муку.
На місці і камінь обростає.
На однім місці чоловік доробиться.
Пропав як камінь у воду.
Про чоловіка, що пішов десь і чутки про нього нема.
Так іде як з каменя.
Дуже лихо поводиться. Тяжко заробити на прожиток.
Хто кидає каменем до неба, той дістане ним по голові.
Хто шукає клопоту, той його знайде.
Чи головою в камінь, чи каменем в голову, все одно.
Без шкоди не обійдешся, хочби й що робив.
І малі камінці роблять синці.
І мала прикрість робить шкоду.
На добрий камінь що не дай, то змеле.
Добрий робітник зробить будь-яку роботу.
Значення в інших словниках
- камінь — ка́мінь 1 іменник чоловічого роду маса, матеріал ка́мінь 2 іменник чоловічого роду окремий уламок Орфографічний словник української мови
- камінь — (круглястий) кругляк; (великий) брила, скеля; (для бруку) дикар, дикий камінь; (коштовний) самоцвіт; (на могилі) плита, нагробок, пам'ятник; (у млині) жорно; ЖМ. нирковокам'яна <�печінковокам'яна> хвороба; (на серці)... Словник синонімів Караванського
- камінь — див. твердий Словник синонімів Вусика
- камінь — I [кам'ін'] -меин'у, ор. -меинеим, м. (на) -меин'і (маса, матеріал) II [кам'ін'] -меин'а, ор. -меинеим, м. (на) -меин'і (окремий уламок) Орфоепічний словник української мови
- камінь — Камень — ston — Stein – тверда г.п. чи мінерал у вигляді суцільної маси або окремих шматків. Брила, грудка г.п. Термін К. є складовою частиною других (зайвих) назв ряду мінералів, або сумішей і зростків мінералів, а також торгових... Гірничий енциклопедичний словник
- камінь — ч. 1》 род. -меню, тільки одн. Тверда гірська порода у вигляді суцільної маси або окремих шматків, що не кується й не розчиняється у воді. 2》 род. -меня. Окремий шматок, брила такої гірської породи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- камінь — ка́мінь 1. камінь ◊ люби́ти як пес ка́мінь = пес 2. коштовний камінь (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- камінь — Одиниця ваги для зважування коштовних товарів Словник застарілих та маловживаних слів
- камінь — (важки́й) ка́мінь да́вить ду́шу (се́рце) кому. Хтось перебуває в гнітючому настрої, дуже страждає, переживає і т. ін.; кому-небудь дуже важко. Вона нічого і не спитала у доньки. Важкий камінь давив їй душу (Я. Баш). ка́мінь на се́рце да́вить. Фразеологічний словник української мови
- камінь — Ка́мінь, ка́меня (одного) і ка́меню (будівельн. матеріялу), ка́меневі, ка́менем, на ка́мені Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- камінь — КА́МІНЬ, ч. 1. род. меню, тільки одн. Тверда гірська порода у вигляді суцільної маси або окремих шматків, що не кується й не розчиняється у воді. Дивлюся: Палати, палати Понад тихою рікою; А берег ушитий Увесь каменем (Шевч. Словник української мови в 11 томах