1. Приповідки або українсько-народня філософія

кишка

За кавалок кишки -— біг сім миль пішки.

Багато труду поніс за марницю.

Обросла кишка лоєм, хлібом моїм.

Доробився моїм добром.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кишка — ки́шка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ки́шки Орфографічний словник української мови
  2. кишка — (пожежна) рукав, шланг; мн. Словник синонімів Караванського
  3. кишка — [кишка] -шкие, д. і м. кис'ц'і, мн. киешки, киешок дв'і кишкие Орфоепічний словник української мови
  4. кишка — -и, ж. 1》 Еластична трубка, що є частиною травного тракту людини або тварини. Дванадцятипала кишка — частина тонкої кишки, що починається від шлунка, завдовжки 12 пальців у їх поперечнику. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кишка — КИ́ШКА, и, ж. 1. анат. Еластична трубка, що є частиною травного тракту людини, тварини. Ліпіди, що надходять в організм з їжею, всмоктуються в тонкій кишці у лімфу та кров (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. кишка — ки́шка 1. частина травного тракту; кишка (м, ср, ст)||кіха ◊ ки́шки ма́рша гра́ють про дуже голодну людину (м, ср, ст) ◊ ки́шки́ міше́ти бити (ст): Ви сі запитайти могу хлопа, шо то значит субі мине зачіпити. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. кишка — И, ж. Шлунок. ◇ Кидати на кишку — їсти. Бідон жаліється, що зголоднів і час би вже щось кинути на кишку (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  8. кишка — (-и) ч. 1. крим.; зневажл. або жарт.-ірон. Ненажерлива людина. БСРЖ, 258; СЖЗ, 53. 2. мн. кишки, -6к; крим. Крадені речі. БСРЖ, 258; СЖЗ, 53. 3. мн. кишки, -ок; мол. Одежа. БСРЖ, 258; ПСУМС, 33. 4. мол. Черга. ПСУМС, 33. Словник жарґонної лексики української мови
  9. кишка — аж кишки́ боля́ть, перев. з дієсл. Надзвичайно, дуже. Того вечора я сміялася багато, аж кишки боліли (З усн. мови). аж ки́шка боли́ть. — Давайте краще повечеряєм, бо їсти хочеться, аж кишка болить (І. Микитенко). Фразеологічний словник української мови
  10. кишка — КРОВ'Я́НКА (ковбаса з крові), КИ́ШКА. Після трудів праведних колії сідають за стіл. Хто печінку смажену з цибулею любить, хто кров'янку, хто реберце — беріть, люди добрі (М. Зарудний); Він поклав на стіл дві булки та шмат гречаної кишки з кров'ю (П. Словник синонімів української мови
  11. кишка — Ки́шка, -шки, -шці; кишки́, -шо́к (в животі) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. кишка — КИ́ШКА, и, ж. 1. Еластична трубка, що є частиною травного тракту людини або тварини. Лікар нічого страшного не знайшов у мене, хоч я гадав собі, що у мене рак або які рани на кишках (Коцюб. Словник української мови в 11 томах