кишка
КИ́ШКА, и, ж.
1. Еластична трубка, що є частиною травного тракту людини або тварини.
Лікар нічого страшного не знайшов у мене, хоч я гадав собі, що у мене рак або які рани на кишках (Коцюб., III, 1956, 269);
Нижній кінець товстої кишки, що лежить у порожнині таза, називається прямою кишкою (Анат. і фізіол. люд., 1957, 95).
∆ Дванадцятипа́ла ки́шка див. дванадцятипа́лий;
Сліпа́ ки́шка див. сліпи́й.
◊ Вимо́тувати (ви́мотати) [всі] кишки́ див. вимо́тувати;
Ви́пустити кишки́ див. випуска́ти;
Ки́шка тонка́ (коро́тка) — не вистачає (не вистачило) сил, здібностей і т. ін. для чого-небудь.
— Гітлер, бач, думав одним махом загарбати Радянський Союз. Аж воно кишка тонка (Цюпа, Назустріч.., 1958, 199);
Кишки́ гра́ють марш в кого — хтось дуже голодний;
Кишки́ рва́ти (порва́ти і т. ін.) [зі (зо, від) смі́ху (від ре́готу)] — сміятися до знемоги, знесилення.
А старший боярин, пан Пістряк, кишки рве зо сміху та біга по селу, та збира свій поїзд, щоб швидше на посаг молодих садовити (Кв.-Осн., II, 1956, 217);
Хлоп’ята одповідають: «Ох, комік цей Цюпа, просто кишки можна порвати!» (Ю. Янов., І, 1954, 52).
2. тільки мн., анат. Те саме, що кише́чник.
∆ За́ворот кишо́к див. за́ворот.
3. Вид ковбаси, начиненої кашею з кров’ю.
Він поклав на стіл дві булки та шмат гречаної кишки з кров’ю (Козл., Ю. Крук, 1957, 379).
4. Гумова або брезентова трубка чи рукав для подавання води; шланг.
По той бік шахти вже лилася з кишки вода (Гр., Без хліба, 1958, 161);
Жінка в клейончато-му фартусі готувалась поливати молоді насадження і тягла довгу брезентову кишку з нанизаними дерев’яними чотирикутниками (Донч., VI, 1957, 347).
Значення в інших словниках
- кишка — ки́шка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ки́шки Орфографічний словник української мови
- кишка — (пожежна) рукав, шланг; мн. Словник синонімів Караванського
- кишка — [кишка] -шкие, д. і м. кис'ц'і, мн. киешки, киешок дв'і кишкие Орфоепічний словник української мови
- кишка — -и, ж. 1》 Еластична трубка, що є частиною травного тракту людини або тварини. Дванадцятипала кишка — частина тонкої кишки, що починається від шлунка, завдовжки 12 пальців у їх поперечнику. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кишка — КИ́ШКА, и, ж. 1. анат. Еластична трубка, що є частиною травного тракту людини, тварини. Ліпіди, що надходять в організм з їжею, всмоктуються в тонкій кишці у лімфу та кров (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- кишка — ки́шка 1. частина травного тракту; кишка (м, ср, ст)||кіха ◊ ки́шки ма́рша гра́ють про дуже голодну людину (м, ср, ст) ◊ ки́шки́ міше́ти бити (ст): Ви сі запитайти могу хлопа, шо то значит субі мине зачіпити. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кишка — За кавалок кишки -— біг сім миль пішки. Багато труду поніс за марницю. Обросла кишка лоєм, хлібом моїм. Доробився моїм добром. Приповідки або українсько-народня філософія
- кишка — И, ж. Шлунок. ◇ Кидати на кишку — їсти. Бідон жаліється, що зголоднів і час би вже щось кинути на кишку (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
- кишка — (-и) ч. 1. крим.; зневажл. або жарт.-ірон. Ненажерлива людина. БСРЖ, 258; СЖЗ, 53. 2. мн. кишки, -6к; крим. Крадені речі. БСРЖ, 258; СЖЗ, 53. 3. мн. кишки, -ок; мол. Одежа. БСРЖ, 258; ПСУМС, 33. 4. мол. Черга. ПСУМС, 33. Словник жарґонної лексики української мови
- кишка — аж кишки́ боля́ть, перев. з дієсл. Надзвичайно, дуже. Того вечора я сміялася багато, аж кишки боліли (З усн. мови). аж ки́шка боли́ть. — Давайте краще повечеряєм, бо їсти хочеться, аж кишка болить (І. Микитенко). Фразеологічний словник української мови
- кишка — КРОВ'Я́НКА (ковбаса з крові), КИ́ШКА. Після трудів праведних колії сідають за стіл. Хто печінку смажену з цибулею любить, хто кров'янку, хто реберце — беріть, люди добрі (М. Зарудний); Він поклав на стіл дві булки та шмат гречаної кишки з кров'ю (П. Словник синонімів української мови
- кишка — Ки́шка, -шки, -шці; кишки́, -шо́к (в животі) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)