1. Приповідки або українсько-народня філософія

кликати

Кликав вовк козу в гості, та йти не хоче.

Коли не йдуть до когось, бо не хочуть мати неприємностей.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кликати — (голосом а. жестом просити наблизитися) розм. звати, (голосно) гукати, (з перестрахом) волати. Словник синонімів Полюги
  2. кликати — кли́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. кликати — Гукати, волати; (худобу) підкликати, прикликати; (у гості) просити, запрошувати; П. вабити, притягати; (до чого) закликати; ЖМ. звати, називати. Словник синонімів Караванського
  4. кликати — Покликати, викликати, викликувати, гукати, гукнути, гуконути, дзвонити (скликати в церкву), догукуватися, докликатися, заваблювати, загукувати, зазивати, закликати, залигувати (силоміць), заманювати, занаджувати, запрошувати, звати, згалакувати... Словник синонімів Вусика
  5. кликати — [кликатие] -ичу, -ичеиш; нак. -ич, -ичтеи Орфоепічний словник української мови
  6. кликати — кличу, кличеш, недок., перех. 1》 Голосом, жестом просити наблизитися, підійти, обізватися; гукати (у 1 знач.), волати. || Відповідним чином гукати (свійських птахів, тварин). 2》 Запрошувати когось прийти, з'явитися куди-небудь з певною метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. кликати — КЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, недок., кого. 1. Голосом звертатися до когось, чекаючи на відповідь, розраховуючи на те, що адресат обізветься. Не виглядай, матусенько, В віконечко в поле. Не клич дарма татусенька: Не вернеш ніколи!.. (П. Словник української мови у 20 томах
  8. кликати — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
  9. кликати — Кли́кати, кли́чу, кли́чеш, кли́чуть; кли́чучи; клич, кли́чмо, кли́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кликати — КЛИ́КАТИ, кли́чу, кли́чеш, недок., перех. 1. Голосом, жестом просити наблизитися, підійти, обізватися; гукати (у 1 знач.), волати. Не виглядай, матусенько, В віконечко в поле. Не клич дарма татусенька: Не вернеш ніколи!.. (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах
  11. кликати — Кликати, кличу, -чеш, одн. в. кликнути, -кну, -неш гл. 1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? н. п. Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума. 2) Звать, призывать, сзывать. Словник української мови Грінченка