1. Приповідки або українсько-народня філософія

копито

Кожен на своє копито натягає.

Кожен робить на свій лад та користь. Копито — деревляна форма стопи, на якій роблять обув'я.

Пізнати з копит, що в кім сидить.

По ході пізнають вдачу.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копито — копи́то́ іменник середнього роду форми з наголосом на останній склад вживаються рідко Орфографічний словник української мови
  2. копито — Копито́. У сполуч. перелицьовувати на інше копито — перевертати на інший лад. Але о. Кисилевский пізнав, що тут нічого не вдіють, зачав сей реферат перелицьовувати на иньше копито в той спосіб... Українська літературна мова на Буковині
  3. копито — -а, рідко копито, -а, с. 1》 Рогове утворення в кінці ніг деяких ссавців. 2》 розм. Те саме, що копил 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. копито — КОПИТО́ див. копи́то. КОПИ́ТО, а, рідше КОПИТО́, а́, с. 1. Рогове утворення на кінцях пальців деяких ссавців (звичайно коня). Ой у полі жито Копитами збито (з народної пісні); Ведуть коня вороного, Розбиті копита... А на йому [ньому] сіделечко вкрито (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. копито — копи́то (купи́то) вул. нога (м, ср, ст)|| = ґєра ◊ би́ти копи́тами вул. швидко йти (ст): А завтра ранком, як засіріє, треба знову бити копитами поміж кулі (Лисяк) ◊ ви́тягнути копи́та знев. померти (ст): Со святими упокой. Витягнув копита. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. копито — А, ч. Нога. ◇ Відкинути копита, протягнути копита, брикнутись з копит — померти. Словник сучасного українського сленгу
  7. копито — (-а) с., мн. копита, -ит; мол., крим.; зневажл. Ноги. БСРЖ, 278; ПСУМС, 36. Словник жарґонної лексики української мови
  8. копито — (аж) рва́ти (нога́ми (копи́тами)) зе́млю. 1. Дуже швидко йти, бігти. Антін не йде, а рве ногами землю (С. Чорнобривець); — Ждіть з перемогою! — крикнув він і оперіщив жеребця нагаєм. Фразеологічний словник української мови
  9. копито — КОПИ́Л (дерев'яна форма ступні людини, яку використовують при шитті взуття), КОЛО́ДКА, КОПИ́ТО розм., КОПИ́Т розм. Я бачив у шевця такий самий копил. Він був теж потиканий шпильками (І. Микитенко); Пара старих дерев'яних чоботарських колодок. Словник синонімів української мови
  10. копито — Копи́т, -та́; -пити́, -ті́в (ч. р.) і копи́то́, -та́, -ту́; -пи́та, -пи́т (н. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. копито — КОПИ́ТО, а, рідко КОПИТО́, а́, с. 1. Рогове утворення в кінці ніг деяких ссавців. Ой у полі жито Копитами збито (Укр.. лір. пісні, 1958, 356); Ведуть коня вороного, Розбиті копита… А на йому сіделечко Хустиною вкрите (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  12. копито — Копито́, -та с. Копыто. Вороний коню, чом води не п'єш, копитами сиру землю б'єш? н. п. ум. копитце. Словник української мови Грінченка