лазити

Лазить, як сновида.

Ходить, як не свій.

Не лізь в горох, тай не скажеш ох.

Не роби лиха, тай терпіти не будеш.

Хто лазить поночі, той шукає немочі.

Хто ходить поночі, той шукає клопоту.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лазити — ла́зити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лазити — (як плазун) плазувати, повзати; (вгору) лізти, вилазити; (через що) перелазити; (всередину) залазити; ЗН. ходити, (без діла) тинятися. Словник синонімів Караванського
  3. лазити — див. лізти Словник синонімів Вусика
  4. лазити — [лазиетие] -ажу, -зиеш; нак. -аз', -аз'теи Орфоепічний словник української мови
  5. лазити — лажу, лазиш, недок. 1》 без додатка, по чому, на чому. Пересуватися по поверхні всім тілом (про плазунів); плазувати. || Пересуватися по поверхні, майже притискуючись до неї (звичайно про дрібні живі істоти, які мають багато ніг). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лазити — ЛА́ЗИТИ, ла́жу, ла́зиш, недок. 1. без дод., по чому, на чому. Те саме, що лі́зти 1, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках; плазувати. Словник української мови у 20 томах
  7. лазити — ла́зити знев. ходити, вештатися (м, ср, ст): Лазять по хатах, чіпляються до кожної шпаринки у вікні, нюхають, міряють, пишуть кари, грозять, а, врешті, вижпьопавши пиво, такий із другим шупак б'є в дах і каже “ґуте нахт”, а не забудьте “фердункелюнґ” направити (Тарнавський З.)|| = валанцяти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. лазити — Жу, -зиш, недок. Ходити. Прохає Рому піти завтра з нею на базар — допомогти вибрати спортивний костюм, полазимо потім по центру (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  9. лазити — (аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  10. лазити — БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИ розм., КОЧУВА́ТИ розм., МОТА́ТИСЯ розм., ВЕ́ШТАТИСЯ розм., ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  11. лазити — Ла́зити, ла́жу, ла́зиш, ла́зять; лазь, ла́зьмо, ла́зьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. лазити — ЛА́ЗИТИ, ла́жу, ла́зиш, недок. 1. без додатка, по чому, на чому. Пересуватися по поверхні всім тілом (про плазунів); плазувати. Був у нього вуж домашній, що нікого не кусав і свобідно всюди лазив (Фр. Словник української мови в 11 томах
  13. лазити — Лазити, -лажу, -виш гл. 1) Лазить, ползать. Лазять діти у запічку голодні і ті. Шевч. 532. Лазарь, що по печі лазив. Ном. № 4075. По кавуну мухи лазили. Гадина лазила. 2) Взбираться, взлѣзать, лазить. На похиле дерево і кози лазять. Ном. № 4075. Словник української мови Грінченка