1. Приповідки або українсько-народня філософія

лад

Ані ладу, ані складу.

Все помішане, та поплутане.

Коли моє не влад, то я з своїм назад.

Коли з мене невдоволені, то я можу забратися.

Не мішай ладу, а держися ззаду.

Не мішайся до чужого діла, а чекай кінця.

Хто говорить до ладу, ухо наставляй, а хоч і без ладу то не затикай.

Вислухай кожнього.

Що не складно, то й не ладно.

Що зроблене не до ладу, те й добре не виглядає.

Як не знаєш ладу, то держись ззаду.

Коли не знаєш, то не пхайся наперед, а дивися, що інші роблять.

Чекай ладу — дістанеш коляду.

Якщо будеш тільки чекати щастя і нічого не робитимеш, то воно не прийде.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лад — (бути з ладом): готовість (приготуватися) [I] Словник з творів Івана Франка
  2. лад — (форма суспільно-економічної формації) устрій, уклад, (негативно) режим. Словник синонімів Полюги
  3. лад — лад іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. лад — Порядок, впорядкованість, злагодженість, узгодженість, організованість; (у сім'ї) згода, злагода; (державний) устрій, система; (граматичний) структура, будова; МУЗ. тональність. Словник синонімів Караванського
  5. лад — ладу і ладу, ч. 1》 Стан, коли де-небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; порядок у чомусь або де-небудь; прот. безладдя. Приводити до ладу. Вибувати з ладу. Ставати до ладу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лад — (лат. modus, гр. harmonia, англ., фр. mode, іт. modo, нім. Tongeschlecht; слов’янське — злагода, лад, мир, порядок, стройність) —... Словник-довідник музичних термінів
  7. лад — ЛАД, ла́ду і ладу́, ч. 1. Стан, коли де-небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; порядок у чомусь або де-небудь; протилежне безладдя. Він згадував свій город і виноградник, той лад, який завела там Параскіца власними руками (М. Словник української мови у 20 томах
  8. лад — БУДО́ВА (взаємне розташування частин у складі чого-небудь), СТРУКТУ́РА, ПОБУДО́ВА, ОРГАНІЗА́ЦІЯ (підкреслюється взаємозалежність, взаємозумовленість компонентів всередині певного цілого); КОМПОЗИ́ЦІЯ, АРХІТЕКТО́НІКА спец. Словник синонімів української мови
  9. лад — Лад, ладу́, ла́дові; до ладу́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. лад — ЛАД, ла́ду і ладу́, ч. 1. Стан, коли де-небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; порядок у чомусь або де-небудь; протилежне безладдя. Він згадував свій город і виноградник, той лад, який завела там Параскіца власними руками (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. лад — Лад, -ду́ м. 1) Порядокъ, устройство, строй. У полі-полі військо стояло, військо стояло, ладу не знало. Маркев. 26. Пропаде шкапина, то й той лад у хазяйстві погасне, що й був. Грин. II. 208. За діло новим ладом узятись. О. 1861. IX. 181. в один лад. Словник української мови Грінченка