лад

ЛАД, ла́ду і ладу́, ч.

1. Стан, коли де-небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; порядок у чомусь або де-небудь; протилежне безладдя.

Він згадував свій город і виноградник, той лад, який завела там Параскіца власними руками (Коцюб., І, 1955, 265);

В дворі будов хазяйський лад: ліворуч — ряд, праворуч — ряд (Гонч., Вибр., 1959, 317);

Кімнату за кімнатою в кожному будинку, ступінь за ступенем на подвір’ї прибирали, перетирали, перемивали, чистили, підмітали, наводячи зразковий лад (Коз., Сальвія, 1959, 26).

◊ Приво́дити (приве́сти) до ла́ду́ (в лад):

а) (що) надавати чомусь доброго вигляду, стану; упорядковувати;

б) (себе) надавати охайності своєму зовнішньому вигляду.

Тарас швидко переодягся, привів себе до ладу, спустився вниз і вийшов у парк (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 184).

2. Стан, коли все робиться, виконується як слід, відповідно до певних вимог, правил і т. ін.; упорядкованість.

Хтось до когось давно хоче писати, та ніяк не може прийнятись, то якийсь спішний лист па заваді стане, то хтось розкисне сам, та й так нема ладу (Л. Укр., V, 1956, 386);

Як людина військова, любить [пан Бжеський] лад і дисципліну (Тулуб, Людолови, І, 1957, 46);

Кинувши роботу, батько одразу пішов тоді в школу.. наводити правду і лад… (Гончар, Тропка, 1963, 65);

Ми оберігаємо на вокзалі лад, регулюємо рух, стежимо за роботою прибиральниць (Кол., На фронті.., 1959, 34);

// Злагодженість, узгодженість у діях;організованість.

Хоч пішли вони [половці] в кожухах, Не було ладу в їх рухах (Фр., XIII, 1954, 374);

Праця відбувалася надзвичайним темпом. І в той же час зразу бив в очі надзвичайний лад і організованість усієї роботи (Смолич, І, 1958, 75);

// Згода, злагода в стосунках, взаєминах і т. ін.

Нащо й клад, коли в сім’ї лад (Укр.. присл.., 1955, 120);

У товаристві лад — усяк тому радіє (Гл., Вибр., 1951, 10);

// у знач. присл. ла́дом. Зрозуміло, ясно, не заплутано.

Та ви ладом кажіть (Номис, 1864, № 2717);

— Та чому оця Маруся нам не скаже нічого?.. — І справді, чом таки не скажеш ладом, Марусе? (Вовчок, І, 1955, 189).

◊ Без ла́ду — безладно, без порядку.

Тікали без ладу, куди попало, аби тільки чим скоріше добратися до свого табору або в ліс (Мак., Вибр., 1956, 504);

Кляті руки.. метлялися сюди й туди без усякого ладу (Смолич, Мир.., 1958, 54);

Без ла́ду й скла́ду:

а) безладно, недоладно, плутано.

Говорили без ладу й складу;

б) негарний, недоладний.

Кобила була крива, без ладу й складу;

Дава́ти (да́ти) лад:

а) (кому, чому) дбайливо доглядати кого-, що-небудь; доводити до належного стану.

Розумний всякому дає лад (Укр.. присл.., 1955, 88);

Діти малі, треба їм лад дати (Коцюб., І, 1955, 67);

Вийдуть отари з кошари — Треба давати їм лад! (С. Ол., Вибр., 1959, 143);

б) (чому) лагодити що-небудь.

[Оксана:] Трактор знов попсувався. Возилася з ним цілу ніч, а дати йому лад сама не можу (Мороз, П’єси, 1959, 34);

Дово́дити (дове́сти) до ла́ду́ що: а) доводити щось до належного стану; упорядковувати.

Горпина молодою повдовіла, а за хворістю не мала спромоги довести до ладу й те господарство, яке залишив їй чоловік (Л. Янов., І, 1959, 38);

б) успішно завершувати, розв’язувати що-небудь.

— Смієтеся, а й самі не знаєте, з чого. А я знаю, що ні один з вас не доведе до ладу задачу (Вас., І, 1959, 69);

Дохо́дити (дійти́) [до] ла́ду́:

а) (з чим) розбиратися, орієнтуватися в чомусь.

Омелян дивувався, що дзвони висіли на кількох поверхах, так розділені, що ніякий дзвонар не зумів би з ними дійти ладу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 521);

б) набувати стрункості, послідовності (про думки).

Тепер думки в його голові поступово доходили ладу. Він починав розуміти: машина, певно, підірвалася на міні (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 26);

Іти́ (піти́) на (в) лад:

а) налагоджуватися, ладитися.

Озирнули [хлопці] свою роботу — повеселіли, підбадьорились. Зразу якось почули, що діло на лад йде, що в них щось вийде (Вас., II, 1959, 236);

Розмова не йшла в лад (Фр., III, 1950, 316);

б) відбуватися, здійснюватися успішно.

Гармаш помітив, що сьогодні не все йде на лад у Василя Пилиповича (Донч., Дочка, 1950, 204);

[Не] в лада́х бу́ти (жи́ти і т. ін.) з ким— [не] в мирі, згоді, злагоді бути, жити й т. ін. з кимось.

— Чи ти думаєш, що я хочу бути не в ладах з [тобою] (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 51);

[Не] в (у) лад з чим, чого, чому — [не] згідно з чим. [не] відповідно до чогось.

Коло важко притупувало в лад музиці (Л. Укр., III, 1952, 671);

Грав весь вечір патефон в такт і в лад з гармошкою (С. Ол., Вибр., 1959, 193);

[Не] до ладу́ кому і без додатка: а) [не] такий, як треба; [не] доречний; [не] добрий.

Мов темна темрява вся жизнь моя [все життя моє]..; ні одної хвилі не бачив я, щоб до ладу була (Фр., XIII, 1954, 129);

б) [не] так, як треба; [не] доречно, [не] добре.

[Степан:] Не здивуйте! Вона [Хведоська] у нас хатня, промеж людьми негусто бува, все більш під материним крилом, то навряд чи зугарна до ладу й відповісти (Кроп., II, 1958. 56);

Ні ладу́ ні складу́ — ні найменшого порядку, зв’язку; безладдя.

[Микита:] Там отак-то на гетьманщині все переплуталось та заборсалось, як волосінь у повсті: ні ладу ні складу (Кроп., V, 1959, 547).

3. перев. з прийм. в (у) та означ. Певним чином зумовлене розташування, розміщення кого-, чого-небудь; порядок (у 7 знач.).

На перехрестях небесних шляхів хрещатим візерунком іноді мчали в бойовому ладі наші винищувачі (Коп., Навколо полум’я, 1961, 180);

Йшли вони [панцирники] точним ладом (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 78);

Виходить в чисте поле він У світі присмерковім, А в полі двісті сорок мін Лежать в ладу шаховім (Перв., І, 1958, 389);

Бойовий лад піхоти.

4. з прийм. на та означ. Спосіб, зразок, манера.

Він.. од мужицтва одстав, а збивався трохи на купецький лад (Кв.-Осн., II, 1956, 254);

Ввіходить Сабіна,— молода, гарна рабиня-самаритянка, убрана на грецько-римський лад (Л. Укр., III, 1952, 154);

На якусь мить запала мовчанка. Видно, пообідавши, слідчі настроюють себе на робочий лад (Збан., Єдина, 1959. 104).

◊ Іти́ (піти́) якимось ла́дом — відбуватися, здійснюватися, проходити певним чином.

Життя пішло звичайним, розміреним ладом (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 82);

На всі (рі́зні) лади́ — всякими способами; всіляко, по-різному.

Вони [патриції], бач, кесаря хвалили На всі лади (Шевч., II, 1953, 271);

Коли хто помилявся в читанню, .. підхоплював [о. Телесницький ] помилку, повторяв її на різні лади (Фр., IV, 1950, 218);

Вигадка була справді дотепною, і її обмірковували на всі лади (Дмит., Наречена, 1959, 204);

На оди́н лад — на один зразок.

Наші літературні редактори.. іноді надмірно захоплюються "причісуванням" мови на один лад (Рильський, III, 1956, 73);

На свій лад — по-своєму.

Потроху та помалу усе панночка на свій лад перевернула,— життя і господарство (Вовчок, І, 1955, 108);

Сон і дрімота на свій фантастичний лад перетворювали пароплавні розмови, що Їх наслухався художник (Вол., Озеро.., 1959, 65).

5. з означ. Система суспільного, державного укладу.

Комунізм — це такий суспільний лад, де праця стане першою життєвою потребою людини (Наука.., 3, 1959, 1);

Державне право., охоплює фактично весь комплекс суспільних відносин, які визначають основні устої суспільного й державного ладу (Рад. Укр., 13.11 1969, 2);

Колгоспний лад; Соціалістичний лад; Буржуазний лад; Феодальний лад,

6. з означ. і чого, лінгв. Будова, структура (про мову).

Структура мови Шевченка з її граматичним ладом і основним словниковим фондом збереглась як основа сучасної української літературної мови (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 621);

Рубінові здалося, що це говорить не бабуся, ..а мати — так багато було спільного в інтонаціях, навіть в самому ладі мови (Сенч., На Бат. горі, 1960, 8).

7. з означ., муз. Спосіб побудови звукоряду, розташування звуків; тональність музичного твору.

Все ж і цей хор [гімн Афродіті] має досить цільний характер, завдяки діатонічному ладу, що не змінюється (Укр. муз. спадщ., 1940, 109);

*Образно. [Автор:] Мій голос журливеє щось починає, А струни твої на веселім ладу (Л. Укр., І, 1951, 155).

8. тільки мн., муз. Поперечні поділки на грифі щипкових струнних інструментів;

// Клавіші гармонії, баяна, акордеона та духових інструментів.

З-під руки вибирали білі гудзички ладів старенької гармонії (Шиян, Вибр., 1947, 3);

В швидких парубоцьких руках блискотіли перламутрові лади акордеона (Руд., Остання шабля, 1959, 87).

♦ Вибува́ти (ви́бути, вихо́дити і т. ін.) з ла́ду — ставати недіючим, непридатним для чого-небудь; переставати діяти.

Тривожно жилось ворогам,— що за знак? — То електростанція вибула з ладу. То склади горять (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 245);

Виво́дити (ви́вести) з ла́ду — робити недіючим, непридатним для чого-небудь; псувати.

Ольга із своєю ескадрильєю здійснює спустошливі нальоти на ворога, виводить з ладу підземні ангари (Укр. кіномист., III, 1959, 117);

Става́ти (ста́ти) до ла́ду — розпочинати діяти; ставати діючим.

Стала до ладу друга черга каналу Північний Донець — Донбас (Цюпа, Україна.., 1960, 306).