1. Приповідки або українсько-народня філософія

неволя

Ні хліба, ні солі, і сам бурлак у неволі.

Нема що їсти і нема волі.

Сам у неволі, а мрії на волі.

Невільник завжди мріє про волю.

У неволі ніщо не мило.

У неволі ніщо не приносить радості.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неволя — (позбавлення свободи) невільництво, (при повній залежності) рабство, (зі знущаннями) ярмо. Словник синонімів Полюги
  2. неволя — нево́ля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. неволя — Рабство, полон, ур. бран; (поневолення) ярмо, кормига; п! УВ'ЯЗНЕННЯ. Словник синонімів Караванського
  4. неволя — Гніт, залежність, зашморг, іго, кайдани, каторга, колодки (взяти в колодки), кормига (бути під кормигою—чиєю), кріпацтво, лика (бути в татарських ликах), мука, налигач, підданство, полон, пригнічення, пута, рабство, стринога, тенета, уярмлення, хомут, ярмо Словник синонімів Вусика
  5. неволя — -і, ж. Відсутність волі, свободи, повна залежність когось від кого-, чого-небудь. || Полон, поневолення, рабство. || перен. Життя, перебування (тварин, птахів, риб і т. ін.) не в природних умовах. По неволі — через необхідність, всупереч бажанню. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. неволя — НЕВО́ЛЯ, і, ж. 1. Відсутність волі, свободи, повна залежність кого-небудь від когось, чогось. Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. неволя — єги́петський поло́н; єги́петська нево́ля, книжн. Важке, нужденне, підневільне життя. І знов настав єгипетський полон, та не в чужій землі, а в нашій власній (Леся Українка); — Роз’єднаність і хатокрайство тримають нас, Іване, в єгипетському полоні шляхти та єзуїтів (Валерій Шевчук). Фразеологічний словник української мови
  8. неволя — ГНІТ (насильний вплив на кого-небудь), ГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНІ́ЧЕННЯ, У́ТИСК (перев. мн.), ПРИ́ТИСК, НАГНІ́Т діал. — Я.. Словник синонімів української мови
  9. неволя — Нево́ля, -лі, -лею, -во́ле! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. неволя — НЕВО́ЛЯ, і, ж. Відсутність волі, свободи, повна залежність когось від кого-, чого-небудь. У тій хатині, у раю, Я бачив пекло… Там неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дають (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. неволя — Нево́ля, -лі ж. 1) Зависимое состояніе; невозможность поступать по своему усмотрѣнію. Ох і рада б я вийти, дак неволя моя: не пускає мати, що я молода. Мет. 54. з неволі робити. По неволѣ дѣлать. Конст. у. 2) Неволя, рабство. Словник української мови Грінченка