1. Приповідки або українсько-народня філософія

отець

Не той отець і мати, що родять, а ті, що до розуму доводять.

Справжніми батьками дитини є ті, хто виховує її.

Один отець десятеро дітей вигодує, а десятеро дітей одного вітця не годні.

Значіння, як і сказано.

Отець по батьківськи поб'є і по батьківськи помилує.

Батько карає, щоб поправити дитину і найщиріше помилує, він же батько.

Святих отець, і божа труба, сидять в корчмі, тай п'ють оба.

Церковний маляр і дяк запиваються в коршмі.

У мого отця були три клуні: в одній був мак, друга стояла так, а в третій миша з розуму зійшла, бо ні зерна не най- ла.

Насміхання з чваньковатого, що удає багача.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отець — оте́ць іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. отець — Батько; (священик) панотець, с. святий отець; (Церкви) керівник. Словник синонімів Караванського
  3. отець — отця, діал. вітця. 1》 діал., уроч. Батько. 2》 церк. Титул служителів культу, а також форма звертання до них. Отець небесний — Бог. Отці церкви — традиційна назва церковних діячів раннього християнства (2-8 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. отець — 1. батько, див. батя 2. це до священика лише, див. батюшка Словник чужослів Павло Штепа
  5. отець — ОТЕ́ЦЬ, отця́, діал. вітця́. 1. діал., уроч. Батько. Пан добрий, як отець – взяв корову і скопець; а пані, як мати – казала теля взяти (Номис); Перед ним, на столику, лежить .. лист від вітця (І. Франко); Голобля .. Словник української мови у 20 томах
  6. Отець — див. Бог Словник синонімів Вусика
  7. отець — БА́ТЬКО (чоловік стосовно своїх дітей), ТА́ТО розм., БА́ТЯ розм. рідко, ОТЕ́ЦЬ уроч., діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬКО діал.; ПАНОТЕ́ЦЬ заст. (з повагою). Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою (О. Словник синонімів української мови
  8. отець — Оте́ць, отця́ і вітця́, отце́ві і вітце́ві, о́тче! отці́, отці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. отець — ОТЕ́ЦЬ, отця́, діал. вітця́. 1. діал., уроч. Батько. Пан добрий, як отець — взяв корову і скопець; а пані, як мати — казала теля взяти (Номис, 1864, № 1215); Перед ним, на столику, лежить.. лист від вітця (Фр., VIII, 1952, 122); Голобля.. Словник української мови в 11 томах
  10. отець — Отець, отця и вітця зват. п. отче. 1) Отецъ. Ном. № 7088. По дівонці отець-мати плаче. Мет. 96. 2) Отецъ, титулъ священника, духовнаго лица. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. І. 162. Когда говорится объ отцѣ или священникѣ, употребляется: пан-отець. Словник української мови Грінченка