1. Словник української мови в 11 томах

отець

ОТЕ́ЦЬ, отця́, діал. вітця́.

1. діал., уроч. Батько.

Пан добрий, як отець — взяв корову і скопець; а пані, як мати — казала теля взяти (Номис, 1864, № 1215);

Перед ним, на столику, лежить.. лист від вітця (Фр., VIII, 1952, 122);

Голобля.. завдавав болю Чумакові — що хочеш з цього Голоблі, коли він задля слівця не пожаліє й рідного отця? (Збан., Переджнив’я, 1960, 70);

І твій отець Гвинтівку взяв на плечі, І твій отець пішов в нічну пургу (Забашта, Вибр., 1958, 34).

2. церк. Титул служителів культу, а також форма звертання до них.

Як Сомко собі чоловік прямота, то й не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу чи дві червоних на рясу (П. Куліш, Вибр., 1969, 57);

Раїса навіть де в чому вплива на духовного отця (Коцюб., І, 1955, 323);

[Єпископ:] Хрещеним батьком будеш ти. [Теофіл:] Так, отче (Л. Укр., II, 1951, 500).

Оте́ць небе́сний — бог.

[Парвус:] Щось вони мудрують.., так мов не досить їм письма святого, слів господа Христа і заповітів отця небесного (Л. Укр., II, 1951, 408);

Отці́ це́ркви; Святі́ отці́:

а) тлумачі християнського віровчення;

б) (зневажл.) попи, церковники.

У святих отців не знайдеш кінців (Укр.. присл.., 1963, 225).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отець — оте́ць іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. отець — Батько; (священик) панотець, с. святий отець; (Церкви) керівник. Словник синонімів Караванського
  3. отець — отця, діал. вітця. 1》 діал., уроч. Батько. 2》 церк. Титул служителів культу, а також форма звертання до них. Отець небесний — Бог. Отці церкви — традиційна назва церковних діячів раннього християнства (2-8 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. отець — 1. батько, див. батя 2. це до священика лише, див. батюшка Словник чужослів Павло Штепа
  5. отець — ОТЕ́ЦЬ, отця́, діал. вітця́. 1. діал., уроч. Батько. Пан добрий, як отець – взяв корову і скопець; а пані, як мати – казала теля взяти (Номис); Перед ним, на столику, лежить .. лист від вітця (І. Франко); Голобля .. Словник української мови у 20 томах
  6. отець — Не той отець і мати, що родять, а ті, що до розуму доводять. Справжніми батьками дитини є ті, хто виховує її. Один отець десятеро дітей вигодує, а десятеро дітей одного вітця не годні. Значіння, як і сказано. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. Отець — див. Бог Словник синонімів Вусика
  8. отець — БА́ТЬКО (чоловік стосовно своїх дітей), ТА́ТО розм., БА́ТЯ розм. рідко, ОТЕ́ЦЬ уроч., діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬКО діал.; ПАНОТЕ́ЦЬ заст. (з повагою). Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою (О. Словник синонімів української мови
  9. отець — Оте́ць, отця́ і вітця́, отце́ві і вітце́ві, о́тче! отці́, отці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. отець — Отець, отця и вітця зват. п. отче. 1) Отецъ. Ном. № 7088. По дівонці отець-мати плаче. Мет. 96. 2) Отецъ, титулъ священника, духовнаго лица. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. І. 162. Когда говорится объ отцѣ или священникѣ, употребляется: пан-отець. Словник української мови Грінченка