1. Приповідки або українсько-народня філософія

плювати

Не плюй в криницю, бо прийдеться з неї пити водицю.

Не очернюй людей, бо прийдеться жити з ними.

Плюнь тай ногою затри.

Забудь, те діло не гідне щоб ти ним клопотався.

Сам плює, і сам лиже.

Про безхарактерного. Сам очернює, а відтак відкликає.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плювати — плюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. плювати — Спльовувати, випльовувати, (в душу) напльовувати; (на що) П. не зважати, не звертати уваги, ЗНЕВАЖАТИ що, сов. чхати. Словник синонімів Караванського
  3. плювати — плюю, плюєш; наказ. сп. плюй; недок. 1》 Викидати, виштовхувати з рота слину, мокротиння і т. ін. || чим, перен. Вивергати, викидати з себе (кулі, вогонь, дим і т. ін.); розкидати навколо себе часточки чого-небудь. 2》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. плювати — Плюва́ти, плюю́, плює́ш; плюй, плю́ймо, плю́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. плювати — ПЛЮВА́ТИ, плюю́, плює́ш; наказ. сп. плюй; недок. 1. Викидати, виштовхувати з рота слину, мокротиння і т. ін. Він частіше почав смоктати люльку і густо плювати в огонь (В. Гжицький); – Ай, ай! Заберіть геть банки! – кричав Орлюк, плюючи кров'ю (О. Словник української мови у 20 томах
  6. плювати — плюва́ти: ♦ плюва́ти і <�та> ла́пати нічого не робити, байдикувати (м, ср): Вони всі думають, що будуть плювати і лапати, а гроші на них будуть з неба падати (Авторка)|| = бімбати ◊ таке́, що й плю́нути не ва́рта... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. плювати — плюва́в я на кого—що. Уживається для вираження нехтування ким-, чим-небудь, презирства, байдужості до когось—чогось. Боявся (бригадир), видно, що тепер вона нав’язуватиметься йому, відбиватиме від жінки. Фразеологічний словник української мови
  8. плювати — БА́ЙДУ́ЖЕ (у знач. предик. — не має значення, неважливо), БАЙДУ́ЖКИ розм., ОДНА́КОВО, ВСЕ ОДНО́ (УСЕ́ ОДНО́), ДАРМА́ розм., НЕВА́ЖНО розм., СІ́ЛЬКІСЬ (СІ́ЛЬКОСЬ) заст., ЧХА́ТИ підсил. розм., НАЧХА́ТИ підсил. розм., ПЛЮВА́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  9. плювати — ПЛЮВА́ТИ, плюю́, плює́ш; наказ. сп. плюй; недок. 1. Викидати, виштовхувати з рота слину, мокротиння і т. ін. — Поблагословив бог ту землю та й почала вона рости. А та, що в роті у сотони [сатани], росте й собі.. — Плюй, — радить бог. Словник української мови в 11 томах
  10. плювати — Плювати, -плюю, -єш гл. Плевать. Словник української мови Грінченка