полковник

Значення в інших словниках

1. полковник — -а, ч. 1》 Військове звання старшого офіцерського складу. 2》 Офіцерське звання або чин в армії, на ранг нижчий від генерал-майора чи бригадного генерала. || Особа, яка має це звання. 3》 Командир полку. 4》 На Україні в 17-18 ст. очолював адміністративно-територіальну і військову одиницю – полк. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полковник — полко́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. полковник — ПОЛКО́ВНИК, а, ч. 1. Офіцерське звання або чин в армії на ранг нижчий від генерал-майора. [Горлов:] Почав воювати [Огнєв] полковником. За три місяці генерал-майора одержав, а зараз командуючий армією (О. Корнійчук); // Особа, яка носить це звання. Словник української мови у 20 томах
4. полковник — Полко́вник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. полковник — ПОЛКО́ВНИК, а, ч. 1. Офіцерське звання або чин в армії на ранг нижчий від генерал-майора. [Горлов:] Почав воювати [Огнєв] полковником. За три місяці генерал-майора одержав, а зараз командуючий армією (Корн., II, 1955, 13); // Особа, яка носить це звання. Словник української мови в 11 томах
6. полковник — Полковник, -ка м. Полковникъ, начальникъ полка въ одномъ или обоихъ значеніяхъ. Кому, красо, достанешся, чи сотнику, чи полковнику? Чуб. V. 495. ум. полковничок. Грин. III. 666. Словник української мови Грінченка