1. Приповідки або українсько-народня філософія

тривога

Як тривога, то до Бога, а по тривозі, забув о Бозі.

В нещастю просимо Бога о поміч, а як нещастя минеться, забуваємо за поміч.

Як тривога, то до Бога, а як біда, то до жида.

В біді люди вмісто шукати помочі у сусідів та родини. Ідуть до жидів та платять великі лихви за поміч. Лихва—дуже високий процент за визичення грошей.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тривога — триво́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тривога — Метушня, шарпанина, торганина, переполох, с. паніка, (душевна) збентеження, неспокій, хвилювання, (за кого) уболівання, ФР. ґвалт, сполох, г. алярм, (на морі) аврал, п! ПАНІКА, мн. ТРИВОГИ, (земні) клопоти, турботи Словник синонімів Караванського
  3. тривога — див. неспокій; попередження Словник синонімів Вусика
  4. тривога — [триевога] -гие, д. і м. -оз'і Орфоепічний словник української мови
  5. тривога — ТРИВО́ГА, и, ж. 1. Неспокій, збентеження, викликані якимсь побоюванням, страхом перед чимось, передчуттям неприємного, небезпечного. Раїса усе поглядала туди [на небо], з тривогою думаючи, чи втечуть вони од бурі (М. Словник української мови у 20 томах
  6. тривога — -и, ж. 1》 Неспокій, збентеження, викликані якимсь побоюванням, страхом перед чимось, передчуттям неприємного, небезпечного. || перев. мн. Хвилювання, переживання, що порушують душевний спокій. 2》 Метушня, шарпанина, переполох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тривога — би́ти / заби́ти триво́гу. 1. Сповіщати про небезпеку. — Що ж це справді робиться? Діду Кузьма, чого ж ви стоїте, як сновида? Хіба вам повилазило?.. Бийте тривогу! (В. Кучер); Вартовий забив тривогу… Буде бій! (В. Сосюра). Фразеологічний словник української мови
  8. тривога — НЕБЕЗПЕ́КА (можливість якогось нещастя, лиха, катастрофи); ЗАГРО́ЗА, ГРОЗА́ підсил. (можливість або неминучість виникнення нещастя, лиха і т. ін.); РИ́ЗИК (РИСК рідше) (усвідомлювана можлива небезпека); ТРИВО́ГА (стан небезпеки, що вимагає активних дій). Словник синонімів української мови
  9. тривога — Триво́га, -ги, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тривога — ТРИВО́ГА, и, ж. 1. Неспокій, збентеження, викликані якимсь побоюванням, страхом перед чимось, передчуттям неприємного, небезпечного. Раїса усе поглядала туди [на небо], з тривогою думаючи, чи втечуть вони од бурі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах