черево

Волить черево лупнути, ніж мав би дар Божий змарнуватися. Хай бісове черево трісне, аби дар Божий не пропав.

Про того, хто дуже багато їсть.

Черево не дерево — роздасться.

Приповідка лакомого.

Воліє черево сказитися, як має страва лишитися.

Оправдання лакомого.

Воліє черево тріснути, як має страва скиснути.

Значіння, що й попереднє.

Черево не дерево — натягнеться.

Оправдування лакомого.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черево — Пузо, ЖИВІТ, ур. чрево, (печі) порожнина, (танка) спід, низ, черевце Словник синонімів Караванського
  2. черево — Жлукто, пузило, пузо, пузце, пузяка, утроба, черевце Словник синонімів Вусика
  3. черево — ЧЕ́РЕВО, а, с. 1. Те саме, що живі́т 1. Бідний з праці аж рветься, а багатому черево дметься (прислів'я); Єлей Потік у черево чернече! (Т. Шевченко); Ми почали виконувати обхідний марш у бік великого лісу. Словник української мови у 20 томах
  4. черево — че́рево іменник середнього роду * Але: два, три, чотири че́рева Орфографічний словник української мови
  5. черево — -а, с. 1》 Те саме, що живіт 1). || розм. Великий живіт. 2》 перен., розм. Порожниста внутрішня частина вагона, кузова машини, печі, приміщення і т. ін. || Нижня частина механізмів, предметів і т. ін., що нагадує живіт (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. черево — набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) пе́льку (ке́ндюх, че́рево і т. ін.), вульг. 1. чим і без додатка. Їсти що-небудь; наїдатися. Той борщ був такий смачний, що вербівські бурлаки .. через велику силу набивали ним пельку (І. Фразеологічний словник української мови
  7. черево — ЖИВІ́Т (частина тіла людини і тварини), ЧЕ́РЕВО розм., ПУ́ЗО фам., УТРО́БА фам., ЧЕРЕ́ВИНА розм. рідше; ЛО́НО книжн., поет. (про частину тіла як символ материнства). — Захворів. Живіт болить, ламає мене всього (О. Словник синонімів української мови
  8. черево — Че́рево, -ва, -ву; че́рева́, чере́в і чері́в, че́рева́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. черево — ЧЕ́РЕВО, а, с. 1. Те само, що живі́т 1. Бідний з праці аж рветься, а багатому черево дметься (Укр.. присл.., 1963, 115); Єлей Потік у черево чернече! (Шевч., II, 1963, 400); Ми почали виконувати обхідний марш у бік великого лісу. Словник української мови в 11 томах