вінчати

Значення в інших словниках

1. вінчати — вінча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. вінчати — Давати шлюб, уводити в закон, з. (молодих) присягати, р. покладати вінець; (чим) увінчувати, нагороджувати; (вінцем) покривати; (славою) вкривати; (квітами) прикрашати; (на царство) коронувати; П. завершувати, закінчувати. Словник синонімів Караванського
3. вінчати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 поет. Прикрашати що-небудь вінком і т. ін. 2》 Відзначати когось лавровим вінком, нагородою і т. ін. за певні досягнення, перемогу. 3》 перен. Завершувати, закінчувати що-небудь. 4》 Виконувати шлюбний церковний обряд. 5》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вінчати — ВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що. 1. поет. Прикрашати що-небудь короною, вінком і т. ін. А пишні кучері .. плетеницею з волошок голубих Немов короною вінчають (М. Словник української мови у 20 томах
5. вінчати — уві́нчувати (вінча́ти) / увінча́ти ла́врами кого. Прославляти кого-небудь; визнавати чиїсь успіхи. Хоча С. Крушельницька, О. Мишуга... Фразеологічний словник української мови
6. вінчати — ЗАКВІ́ТЧУВАТИ (прикрашати квітами, зіллям), КВІТЧА́ТИ, УКВІ́ТЧУВАТИ, ЗАМА́ЮВАТИ, МА́ЇТИ діал.; ЗАКОСИ́ЧУВАТИ, ЗАТИКА́ТИ заст. (волосся або головний убір); УВІ́НЧУВАТИ, ВІНЧА́ТИ поет. (вінком). — Док. Словник синонімів української мови
7. вінчати — Вінча́ти, -ча́ю, -ча́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. вінчати — ВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. поет. Прикрашати що-небудь вінком і т. ін. Ті колосся вінчають наш герб (Нагн., Вибр., 1950, 77); Дві товсті русяві коси скромно, але й зі смаком короною вінчали горду голівку (Ле, Право.., 1957, 11). Словник української мови в 11 томах
9. вінчати — Вінча́ти, -ча́ю, -єш гл. Вѣнчать; увѣнчивать. Ісаія ликуй! Вранці Ярему вінчали. Шевч. 193. Вінцем благим вінчаєм літо. К. Псал. 145. Кінець діло вінчає. Ном. № 10005. Словник української мови Грінченка