вінчати

ВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що.

1. поет. Прикрашати що-небудь короною, вінком і т. ін.

А пишні кучері .. плетеницею з волошок голубих Немов короною вінчають (М. Рильський);

Віднині Анна була царицею, жоною князя Володимира, голову ж його вінчатиме корона візантійських імператорів (С. Скляренко);

Дві товсті русяві коси скромно, але й зі смаком короною вінчали горду голівку (Іван Ле).

2. Відзначати когось лавровим вінком, нагородою і т. ін. за певні досягнення, перемогу.

Чола не вінчали лавровії віти, Тернів не скрашали ні злото, ні квіти, Страждали співці в самоті (Леся Українка);

* Образно. Натовп завжди вінчає обранців вищої сили терновим вінком ворожнечі та заздрощів (М. Зеров).

3. перен. Завершувати, закінчувати що-небудь.

Наш славен труд вінчають жнива (П. Усенко);

На цьому й можна повість закінчить... Кінець? Тим кращий він, якщо вінчає Оповідання наше в слушну мить (Л. Первомайський);

Економічний статус греко-католицького духовенства піднявся завдяки скромній урядовій платні. Всі ці заходи вінчало відновлення у 1808 р. після 400-літньої перерви чину митрополита галицького (з наук. літ.).

4. перен. Розташовуватися нагорі, у верхній частині чогось.

Непробивні стіни вінчали пагорб Сан-П'єтро, суворі вежі стерегли імператорський палац, збудований, як і вся кріпость, не знати й ким (П. Загребельний);

Гонта на коні танцює неподалік замкових воріт. Ратище, яке він тримав у руках, вінчало біле полотнище (Г. Колісник);

Письменник Шлойма Ецірван глибоко видихнув і поклав руку на чорну ебонітову кульку, яка вінчала ручку рубильника (О. Ірванець).

5. Виконувати шлюбний церковний обряд.

– Станеш попом, .. будеш Божу службу правити, народжених хрестити, померлих ховати, молодих вінчати?.. Чи як? (Панас Мирний);

Одної неділі справляли весілля Настине з Петром, другої вінчали Гната (М. Коцюбинський);

Ходім, серце, до вінця! Нас буде вінчати сам митрополит (І. Нечуй-Левицький).

6. заст. Класти на голову вінець на знак надання монаршої влади (царської, королівської і т. ін.); коронувати.

А потім ченці одягли Тебе в порфіру. І вінчали, Як ту царицю... (Т. Шевченко);

Ми тебе на державу вінчали (Леся Українка).