1. Словник церковно-обрядової термінології

кукіль

кукі́ль

І заст. кукуль 1. Верхній головний убір великосхимника, що являє собою покривало, яке надівають поверх камилавки; каптур; апостольник; 2. Частина колобука, що являє собою покривало, яке обтягує камилавку й спадає на спину трьома довгими кінцями; розм. намітка

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кукіль — кукі́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кукіль — -колю, ч. Бур'ян родини гвоздикових із темно-рожевими, зрідка білими квітками й отруйним насінням; росте серед хлібних злаків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кукіль — КУКІ́ЛЬ, ко́лю, ч. 1. Трав'яниста рослина родини гвоздикових із темно-рожевими, зрідка білими квітками. Хома журився, Що .. кукіль у просі зародився (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. кукіль — Рослина родини гвоздикових; росте на полях і луках; квітки пурпурово-бузкові, насіння отруйне. Універсальний словник-енциклопедія
  5. Кукіль — див. Кукіль, Стефан Іванович Філософський енциклопедичний словник
  6. кукіль — Кукі́ль, куко́лю́ і кукілю́, -ле́ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кукіль — КУКІ́ЛЬ, ко́лю, ч. (Agrostemma L.). Бур’ян родини гвоздикових із темно-рожевими, зрідка білими квітками й отруйним насінням; росте серед хлібних злаків. Хома журився. Що.. кукіль у просі зародився (Бор., Тв. Словник української мови в 11 томах