кукіль
КУКІ́ЛЬ, ко́лю, ч. (Agrostemma L.). Бур’ян родини гвоздикових із темно-рожевими, зрідка білими квітками й отруйним насінням; росте серед хлібних злаків.
Хома журився. Що.. кукіль у просі зародився (Бор., Тв., 1957, 159);
Як вона любить тепер оте жито, ті блаватки та цвітки куколю, що де-де блискають, мов сині та рожеві зірки серед лісу золотистих стебел!.. (Фр., І, 1955, 256);
— Оцей жовтий — осот, а червонуватий — кукіль. Найлихіші вороги наших ланів (Донч., VI, 1957, 36);
*Образно. Будь сіячем, і хай життя твоє Насущний хліб, а не кукіль дає (Забашта, Пісня.., 1961, 19);
— Одним словом, товаришу Перчин, вам доведеться виполоти у своїх поглядах, а можливо, й уподобаннях немало куколю (Рибак, Час.., 1960, 321).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кукіль — кукі́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кукіль — І заст. кукуль 1. Верхній головний убір великосхимника, що являє собою покривало, яке надівають поверх камилавки; каптур; апостольник; 2. Частина колобука, що являє собою покривало, яке обтягує камилавку й спадає на спину трьома довгими кінцями; розм. намітка Словник церковно-обрядової термінології
- кукіль — -колю, ч. Бур'ян родини гвоздикових із темно-рожевими, зрідка білими квітками й отруйним насінням; росте серед хлібних злаків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кукіль — КУКІ́ЛЬ, ко́лю, ч. 1. Трав'яниста рослина родини гвоздикових із темно-рожевими, зрідка білими квітками. Хома журився, Що .. кукіль у просі зародився (Л. Словник української мови у 20 томах
- кукіль — Рослина родини гвоздикових; росте на полях і луках; квітки пурпурово-бузкові, насіння отруйне. Універсальний словник-енциклопедія
- Кукіль — див. Кукіль, Стефан Іванович Філософський енциклопедичний словник
- кукіль — Кукі́ль, куко́лю́ і кукілю́, -ле́ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)