1. Словник жарґонної лексики української мови

вигрібати

(-аю, -аєш) недок.; муз. Грати швидкий пасаж, не збиваючись із ритму. ПСУМС, 13.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигрібати — вигріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вигрібати — -аю, -аєш, недок., вигребти, -бу, -беш; мин. ч. вигріб, вигребла, вигребло; док. 1》 перех. Гребучи, витягати, вибирати звідки-небудь щось сипке, розсипчасте і т. ін. || Риючи, розгрібаючи, знаходити, видобувати що-небудь. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигрібати — 1. вигортати, вигорнути, повигортати 2. це граблями Словник чужослів Павло Штепа
  4. вигрібати — ВИГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. ви́гріб, ви́гребла, ло; мн. ви́гребли; док. 1. що. Гребучи, витягати, вибирати звідки-небудь щось сипке, розсипчасте і т. ін. Взяв [Валя] граблі, сінце з-під яблунь вигрібає (С. Словник української мови у 20 томах
  5. вигрібати — див. гребти Словник синонімів Вусика
  6. вигрібати — ВИГРІБА́ТИ (гребучи, витягати, вибирати звідки-небудь щось сипке, розсипчасте), ВИГОРТА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИ рідше. — Док.: ви́гребти, ви́горнути, відгребти́. Підчепив (Левко) мішок до підкоша і почав вигрібати муку (М. Стельмах); З печі вигребли жар (І. Словник синонімів української мови
  7. вигрібати — Вигріба́ти, -гріба́ю, -гріба́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вигрібати — ВИГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. ви́гріб, гребла, ло; док. 1. перех. Гребучи, витягати, вибирати звідки-небудь щось сипке, розсипчасте і т. ін. Взяв [Валя] граблі, сінце з-під яблунь вигрібає (Вас. Словник української мови в 11 томах
  9. вигрібати — Вигріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. вигребти, -бу, -беш, гл. Выгребать, выгресть. Вигребла рукою.... ямку. Грин. II. 143. Пащо курка гребе? На те, щоб вигребти. Ном. № 9843. Вигребе із печі жару. Стор. I. 207. Словник української мови Грінченка