1. Словник жарґонної лексики української мови

відриватися

(-аюся, -аєшся) недок., мол., схвальн. Приємно проводити час, отримувати задоволення, відпочивати — Там гуляли якісь хорвати — Це наші друзі-дальнобійники. Вони тут часто відриваються (С. Бортніков, Чистильник), Всі люди такого складу люблять мандрувати "відриватися" Це стиль життя (Експрес, 1998, № 4), Адже відриватися під рідну музику в своїй незалежній державі вдвічі приємніше (Ровесник, 20.07.2000). БСРЖ, 409; ПСУМС, 14; ТСРОЖ, 140.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відриватися — відрива́тися 1 дієслово недоконаного виду відділятися відрива́тися 2 дієслово недоконаного виду відкопуватися Орфографічний словник української мови
  2. відриватися — [в'ідриеватиес'а] -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  3. відриватися — I -аюся, -аєшся, недок., відірватися, -ірвуся, -ірвешся, док. 1》 Відділятися, відокремлюватися від цілого внаслідок поштовху або під дією власної ваги. 2》 перен. Відходити, віддалятися від кого-, чого-небудь. || Стрімко підніматися з землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відриватися — ВІДРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ВІДІРВА́ТИСЯ, ірву́ся, і́рве́шся, док. 1. Відділятися, відокремлюватися від цілого. З лускотом одривались [од хвиль] довгі китиці піни і злітали догори (М. Словник української мови у 20 томах
  5. відриватися — відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. (Хоменко:) Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Фразеологічний словник української мови
  6. відриватися — ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене — переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
  7. відриватися — ВІДРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ВІДІРВА́ТИСЯ, ірву́ся, ірве́шся, док. 1. Відділятися, відокремлюватися від цілого внаслідок поштовху, потягнення або під дією власної ваги. З лускотом одривались [од хвиль] довгі китиці піни і злітали догори (Коцюб. Словник української мови в 11 томах