відриватися

ВІДРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ВІДІРВА́ТИСЯ, ірву́ся, ірве́шся, док.

1. Відділятися, відокремлюватися від цілого внаслідок поштовху, потягнення або під дією власної ваги.

З лускотом одривались [од хвиль] довгі китиці піни і злітали догори (Коцюб., І, 1955, 392);

І нараз побачив, як відірвався від гілки лист осокора (Грим., Подробиці.., 1956, 3);

*У порівн. А сирота її в селі, її єдиная дитина! Мов одірвалось од гіллі, Ненагодоване і босе (Шевч., II, 1953, 13).

2. перен. Відходити, віддалятися від кого-, чого-небудь.

Москва залишилася позаду, але делегати якийсь час не відривалися від вікна вагона (Минко, Повна чаша, 1950, 171);

І раптом у безмов’ї над рікою лунав тріск і гук — одна якась крижина одривається від берега (Скл., Святослав, 1959, 87);

— Дівчино моя, краща од сонця, не маю сили одірватись од тебе! (Н.-Лев., II, 1956, 313);

Кілька торпедних катерів разом відірвалися від причалу (Ткач, Крута хвиля, 1956, 263);

// Стрімко підніматися з землі.

Матроси вели густий вогонь з мінометів, кулеметів і гвинтівок, не даючи змоги ворожій піхоті одірватися від землі (Кучер, Чорноморці, 1956, 129);

Літак відірвався від землі і швидко набирав висоти (Собко, Зор. крила, 1950, 38);

// Залишати когось далеко позаду або збоку; віддалятися.

Ковпаківські розвідники могли відриватися на 100-200 кілометрів від з’єднання (Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 37);

Данилова дружина мчала все далі й далі. Вона відірвалася від війська (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 393).

3. перев. у сполуч. зі сл. очі, погляд, перен. Переставати дивитися на кого-, що-небудь.

Смутні ж хороші очі молодої Кармелихи.. не відривалися від сусіди (Вовчок, І, 1955, 357);

Погляд її не відривався від рук завідувача (Шовк., Інженери, 1956, 69);

Дивилася йому в блискучі вугільно-чорні очі, ..від яких їй чомусь несила було відірватись (Гончар, Таврія.., 1957, 461).

4. перен. Переставати щось робити, чимось займатися.

Ганна усміхається соромливо і шиє, не одриваючись (Л. Укр., IV, 1954, 221);

Він узяв кілька томів Леніна і у вільний час не відривався від книг (Стельмах, На.. землі, 1949, 283);

Вона цілий день од роботи не одірветься (Мирний, IV, 1955, 76).

◊ Відрива́тися (відірва́тися) ду́мкою від кого, чого — переставати думати про кого-, що-небудь.

На душі легше стає, коли одірвешся думкою од цієї пустині (Коцюб., III, 1956, 157).

5. перен. Поривати зв’язки а ким-, чим-небудь; ставати далеким, відчужуватися.

Відірвався від свого пня, від мужицтва і як лист дубовий не даюся ще осени, але в’яну (Стеф., III, 1954, 128);

Мати ніч передумала — свавільна дочка бентежить, одірвалася від хати, материного догляду (Горд., Дівчина.., 1954, 47);

// Втрачати зв’язок із чим-небудь.

Поет [П. Грабовський] вказує, що для розвитку передової літератури необхідно, щоб вона не відривалась від життя, від народу, боролась за прогресивні громадські ідеали (Іст. укр. літ., І, 1954, 489).

◊ Відрива́тися (відірва́тися) від землі́ — втрачати почуття реальності, зв’язку з ким-, чим-небудь.

— Професор Куцевич людина, яка ніколи не відривається від землі (Рибак, Час.., 1960, 502).

6. тільки недок. Пас. до відрива́ти¹.

ВІДРИВА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ВІДРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док. Риючи, відкопуватися.