1. Словник жарґонної лексики української мови

завалити

(-валю, -валиш) док., кого.

1. крим., мол. Убити когось. Сьогодні мені треба завалити кількох (К. Гай, Жахи майбутнього). БСРЖ, 190; СЖЗ, 42; ЯБМ, 1, 326.

2. (куди, до кого); мол. Зайти, прийти кудись (як правило, без запрошення). — Гаразд, пророк Нострадамус, завалюй! (А. Кокотюха, Шлюбні ігрища жаб).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завалити — завали́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. завалити — див. завалювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. завалити — завали́ти шк. 1. поставити незадовільну оцінку на іспиті (м, ср, ст)||зрізати 2. не скласти іспиту (ср): – Ну, і як ти? – Та все було б люкс, якби не завалив латину (Авторка)|| = гримнути ◊ завали́ти кі́ти → кіти ◊ завали́ти спра́ву → справа Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. завалити — ЗАВА́ЛЮВАТИ (кидаючи, засипати, покривати кого-, що-небудь чимсь), ЗАКИДА́ТИ, ЗАГОРТА́ТИ, ПРИВА́ЛЮВАТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ЗАХАРА́ЩУВАТИ (сміттям, мотлохом); ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ розм. (чимось великим, громіздким); ЗАСИПА́ТИ, ЗАБИВА́ТИ (снігом шлях і т. ін). — Док. Словник синонімів української мови
  5. завалити — ЗАВАЛИ́ТИ див. зава́лювати. Словник української мови в 11 томах
  6. завалити — Завалити см. завалювати. Словник української мови Грінченка