заникати

(-аю, -аєш) крим., мол. Заховати від когось у потаємне місце. БСРЖ, 207; ПСУМС, 27; СЖЗ, 44; ЯБМ, 1, 359.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заникати — I зан`икати-аю, -аєш, док. 1》 розм. Кудись подіти, покласти, заховати чи загубити без сліду. 2》 Непомітно поцупити, вкрасти. II заник`ати-аю, -аєш, недок. 1》 Заглядати, зазирати, заходити. 2》 Слабнути, згасати, щезати, гинути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. заникати — ЗАНИ́КАТИ див. зани́кувати². ЗАНИКА́ТИ, аю, аєш, недок., діал. Зникати, припинятися, губитися. Пісні й промови поступово заникали, заки табір нарешті стих, подоланий ніччю (Е. Словник української мови у 20 томах
  3. заникати — зани́кати покласти чи заховати, не знаючи, не пам'ятаючи куди (м, ср, ст): Знову Сташко десь заникав мої старі фотокартки. От най він тільки поверне додому! (Авторка); О, вже не можу знайти робочих записів, бо Даруся на моєму столі попрятала і заникала їх, хоч вважає, що мені допомогла (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. заникати — Аю, -аєш, док. Сховати. І от шмона заникав (О. Ірванець). Словник сучасного українського сленгу