1. Словник жарґонної лексики української мови

кобила

(-и) ж.

1. крим,, мол. Огрядна дівчина або жінка. Учора в Надьки, у "кобили", / Подорожчав знову самогон (П. Вольвач, Марґінес). ПСУМС, 34; СЖЗ, 54; ЯБМ, 1, 437.

2. мол.; зневажл. Дівчина. — Дети підчепив цю рябу кобилу? — спитав він <...> (В. Шкляр, Елементал). БСРЖ, 264.

3. нарк. Шприц для ін'єкції наркотиків. БСРЖ, 264; СЖЗ, 54; ЯБМ, 1, 437.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кобила — коби́ла 1 іменник жіночого роду, істота лошиця коби́ла 2 іменник жіночого роду колода Орфографічний словник української мови
  2. кобила — Кобилиця, кобильчина; (молода) лошиця. Словник синонімів Караванського
  3. кобила — див. кінь Словник синонімів Вусика
  4. кобила — [кобила] -лие, д. і м. -л'і Орфоепічний словник української мови
  5. кобила — -и, ж. 1》 Самка жеребця; лошиця. 2》 перен., вульг. Про високу на зріст огрядну жінку. 3》 Те саме, що кінь 3). 4》 У дореволюційній Росії – лава, на якій тілесно карали засуджених. 5》 рідко. Те саме, що козла 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кобила — КОБИ́ЛА, и, ж. 1. Самиця жеребця. Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (народний жарт); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (О. Довженко); Нестеренко i його кобила видаються здалека як велетенський силует чорного центавра (Б. Словник української мови у 20 томах
  7. кобила — коби́ла: ◊ за́ки то бу́де, коби́ла сі́но з'їсть про обіцянки, які виконують надто довго (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. кобила — Вези, кобило, хоч тобі немило. Хоч не рад, але робити мусиш. Відтягніть, вуйку, нашу кобилу, бо здохла, а тато відтягнуть вашу, як здохне. Простодушне бажання відвдячитися. їдь, кобила, хоч триї дні не їла. Чи годен, чи негоден, а робити мусиш. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. кобила — И, ж., знев. Дівчина. Словник сучасного українського сленгу
  10. кобила — Укріплення на підвищенні, палісад Словник застарілих та маловживаних слів
  11. кобила — приши́й коби́лі хвіст, несхв., жарт. Зайвий, непотрібний. Була й новинка Карпенкова — “Суєта”. Перші три акти добрі, а четвертий — приший кобилі хвіст (Панас Мирний); — Хто я в “Сугаклії”? Голова чи, може, приший кобилі хвіст? (С. Фразеологічний словник української мови
  12. кобила — КОБИ́ЛА (самиця коня), КОБИ́ЛИ́ЦЯ рідше; ЛОШИ́ЦЯ (молода самиця). — Хе-хе.. — похитав він головою. — Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама... Осколок доконав... Пропала кобилиця (І. Словник синонімів української мови
  13. кобила — КОБИ́ЛА, и, ж. 1. Самка жеребця; лошиця. Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (Номис, 1864, № 14307); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (Довж., І, 1958, 242); Кінця не видно ярмаркові. Словник української мови в 11 томах
  14. кобила — Кобила, -ли ж. 1) Кобыла. Норовиста як кобила. Ном. № 2672. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. Ном. № 8888. 2) Скамья на высокихъ ножкахъ, употребляемая при мазаньѣ стѣнъ и потолковъ. Словник української мови Грінченка