1. Словник української мови в 11 томах

кобила

КОБИ́ЛА, и, ж.

1. Самка жеребця; лошиця.

Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (Номис, 1864, № 14307);

Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (Довж., І, 1958, 242);

Кінця не видно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалює якусь шкапу: — Добра кобила! День біжить — три дні лежить! Море перескочить — хвоста не замочить! (Гончар, 1, 1959, 44);

*У порівн. — Вранці буджу, буджу, кричу, кричу, а вона [невістка] вивернеться на полу, здорова, як кобила, та тільки сопе… (Н.-Лев.. II. 1956, 288)

◊ Приши́й коби́лі хвіст — про того, хто не відіграє ніякої ролі; про те, що зайве, непотрібне, не має ніякого значення.

— Хто я в «Сугаклії»? Голова чи може приший кобилі хвіст? (Добр., Тече річка.., 1961, 244);

Сон рябо́ї коби́ли — нісенітниця, дурниця.

[Риндичка:] Сниться мені, що я молода та така хороша, хоч з лиця воду пий. [Старшина:] Ну, це ти почала розказувати сон рябої кобили (Кроп., І, 1958, 507).

2. перен., вульг. Про високу на зріст огрядну жінку.

Пріська озирнулася,— то говорив Грицько.. — І дочка в неї кобила, і сама — то тільки збіднилася (Мирний, III, 1954, 63);

— Сусідоньки! Давайте, голубоньки, зборемо її [Олену] гуртом. Я сама не в силах шелихвістку повалити. Здорова кобила! (Ковінька, Кутя.., 1960, 58).

3. Те саме, що кінь 3.

Ще, правда, були в степу, крім ракет, спортивний «козел», «кобила», волейбольний майданчик (Гончар, Тронка, 1963, 301).

4. У дореволюційній Росії — лава, на якій тілесно карали засуджених.

Все добро пропало! Ані щетинки не осталось. Пропав і я; та не в шинку, А на кобилі (Шевч., II, 1953, 251);

Кат положив її [Солоху] на кобилу й почав прив’язувати голову, руки й ноги (Мирний, І, 1954, 70).

5. рідко. Те саме, що ко́зла 2, 3.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кобила — коби́ла 1 іменник жіночого роду, істота лошиця коби́ла 2 іменник жіночого роду колода Орфографічний словник української мови
  2. кобила — Кобилиця, кобильчина; (молода) лошиця. Словник синонімів Караванського
  3. кобила — див. кінь Словник синонімів Вусика
  4. кобила — [кобила] -лие, д. і м. -л'і Орфоепічний словник української мови
  5. кобила — -и, ж. 1》 Самка жеребця; лошиця. 2》 перен., вульг. Про високу на зріст огрядну жінку. 3》 Те саме, що кінь 3). 4》 У дореволюційній Росії – лава, на якій тілесно карали засуджених. 5》 рідко. Те саме, що козла 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кобила — КОБИ́ЛА, и, ж. 1. Самиця жеребця. Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (народний жарт); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (О. Довженко); Нестеренко i його кобила видаються здалека як велетенський силует чорного центавра (Б. Словник української мови у 20 томах
  7. кобила — коби́ла: ◊ за́ки то бу́де, коби́ла сі́но з'їсть про обіцянки, які виконують надто довго (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. кобила — Вези, кобило, хоч тобі немило. Хоч не рад, але робити мусиш. Відтягніть, вуйку, нашу кобилу, бо здохла, а тато відтягнуть вашу, як здохне. Простодушне бажання відвдячитися. їдь, кобила, хоч триї дні не їла. Чи годен, чи негоден, а робити мусиш. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. кобила — И, ж., знев. Дівчина. Словник сучасного українського сленгу
  10. кобила — (-и) ж. 1. крим,, мол. Огрядна дівчина або жінка. Учора в Надьки, у "кобили", / Подорожчав знову самогон (П. Вольвач, Марґінес). ПСУМС, 34; СЖЗ, 54; ЯБМ, 1, 437. 2. мол.; зневажл. Дівчина. — Дети підчепив цю рябу кобилу? — спитав він <...> (В. Словник жарґонної лексики української мови
  11. кобила — Укріплення на підвищенні, палісад Словник застарілих та маловживаних слів
  12. кобила — приши́й коби́лі хвіст, несхв., жарт. Зайвий, непотрібний. Була й новинка Карпенкова — “Суєта”. Перші три акти добрі, а четвертий — приший кобилі хвіст (Панас Мирний); — Хто я в “Сугаклії”? Голова чи, може, приший кобилі хвіст? (С. Фразеологічний словник української мови
  13. кобила — КОБИ́ЛА (самиця коня), КОБИ́ЛИ́ЦЯ рідше; ЛОШИ́ЦЯ (молода самиця). — Хе-хе.. — похитав він головою. — Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама... Осколок доконав... Пропала кобилиця (І. Словник синонімів української мови
  14. кобила — Кобила, -ли ж. 1) Кобыла. Норовиста як кобила. Ном. № 2672. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. Ном. № 8888. 2) Скамья на высокихъ ножкахъ, употребляемая при мазаньѣ стѣнъ и потолковъ. Словник української мови Грінченка