1. Фразеологічний словник української мови

кобила

приши́й коби́лі хвіст, несхв., жарт. Зайвий, непотрібний. Була й новинка Карпенкова — “Суєта”. Перші три акти добрі, а четвертий — приший кобилі хвіст (Панас Мирний); — Хто я в “Сугаклії”? Голова чи, може, приший кобилі хвіст? (С. Добровольський); // Не вартий уваги. (Максим:) Цілісінький день ви собі удвох балакаєте, а за вами слідком човгає щось таке, ніби теж скидається на людину, а ви його вважаєте чи за приший хвіст кобилі, чи за німого?.. (М. Кропивницький).

соба́ці (псу, коби́лі) під хвіст, вульг. Даремно, марно, без позитивних наслідків. — І нам з вами з нього, живого, ніякої користі. За його голову ні шеляга. Сам з’явився. А клопоту? Готовий процес, стільки старань — і собаці під хвіст (Б. Харчук); — Усе, про що ми говорили, пішло кобилі під хвіст. Треба іншу думати думу (М. Стельмах).

сон рябо́ї коби́ли. Нісенітниця, безглуздя, дурниця. — Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? (М. Коцюбинський); А спозаранку почав (Гаманюк) стукати в двері і вимагати, щоб його негайно повели до слідчого. Вартовий пожартував: — Розкажеш сон рябої кобили? (М. Ю. Тарновський); — А чому вона синаша свого в чабани не посилає?.. — А тому, що в нього нахил до радіотехніки. Здібності, ви це розумієте? — Сон рябої кобили все це, — каже він (О. Гончар). рябо́ї коби́ли сон. Ото ще говорить! Рябої кобили сон розказує (Укр.. присл..); — Справедливий устрій общини — це ваша фантазія! — вигукнув молодогромадівець.— Рябої кобили сон! — додав другий (Ф. Бурлака).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кобила — коби́ла 1 іменник жіночого роду, істота лошиця коби́ла 2 іменник жіночого роду колода Орфографічний словник української мови
  2. кобила — Кобилиця, кобильчина; (молода) лошиця. Словник синонімів Караванського
  3. кобила — див. кінь Словник синонімів Вусика
  4. кобила — [кобила] -лие, д. і м. -л'і Орфоепічний словник української мови
  5. кобила — -и, ж. 1》 Самка жеребця; лошиця. 2》 перен., вульг. Про високу на зріст огрядну жінку. 3》 Те саме, що кінь 3). 4》 У дореволюційній Росії – лава, на якій тілесно карали засуджених. 5》 рідко. Те саме, що козла 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кобила — КОБИ́ЛА, и, ж. 1. Самиця жеребця. Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (народний жарт); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (О. Довженко); Нестеренко i його кобила видаються здалека як велетенський силует чорного центавра (Б. Словник української мови у 20 томах
  7. кобила — коби́ла: ◊ за́ки то бу́де, коби́ла сі́но з'їсть про обіцянки, які виконують надто довго (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. кобила — Вези, кобило, хоч тобі немило. Хоч не рад, але робити мусиш. Відтягніть, вуйку, нашу кобилу, бо здохла, а тато відтягнуть вашу, як здохне. Простодушне бажання відвдячитися. їдь, кобила, хоч триї дні не їла. Чи годен, чи негоден, а робити мусиш. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. кобила — И, ж., знев. Дівчина. Словник сучасного українського сленгу
  10. кобила — (-и) ж. 1. крим,, мол. Огрядна дівчина або жінка. Учора в Надьки, у "кобили", / Подорожчав знову самогон (П. Вольвач, Марґінес). ПСУМС, 34; СЖЗ, 54; ЯБМ, 1, 437. 2. мол.; зневажл. Дівчина. — Дети підчепив цю рябу кобилу? — спитав він <...> (В. Словник жарґонної лексики української мови
  11. кобила — Укріплення на підвищенні, палісад Словник застарілих та маловживаних слів
  12. кобила — КОБИ́ЛА (самиця коня), КОБИ́ЛИ́ЦЯ рідше; ЛОШИ́ЦЯ (молода самиця). — Хе-хе.. — похитав він головою. — Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама... Осколок доконав... Пропала кобилиця (І. Словник синонімів української мови
  13. кобила — КОБИ́ЛА, и, ж. 1. Самка жеребця; лошиця. Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (Номис, 1864, № 14307); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (Довж., І, 1958, 242); Кінця не видно ярмаркові. Словник української мови в 11 томах
  14. кобила — Кобила, -ли ж. 1) Кобыла. Норовиста як кобила. Ном. № 2672. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. Ном. № 8888. 2) Скамья на высокихъ ножкахъ, употребляемая при мазаньѣ стѣнъ и потолковъ. Словник української мови Грінченка