1. Словник української мови у 20 томах

кобила

КОБИ́ЛА, и, ж.

1. Самиця жеребця.

Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (народний жарт);

Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (О. Довженко);

Нестеренко i його кобила видаються здалека як велетенський силует чорного центавра (Б. Антоненко-Давидович);

Кінця не видно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалює якусь шкапу: – Добра кобила! День біжить – три дні лежить! Море перескочить – хвоста не замочить! (О. Гончар);

* У порівн. – Вранці буджу, буджу, кричу, кричу, а вона [невістка] вивернеться на полу, здорова, як кобила, та тільки сопе... (І. Нечуй-Левицький).

2. перен., вульг. Про високу на зріст огрядну жінку.

– Якби вона [Марта] не була така майстерна в роботі, – казала не раз мама, – то я б і однієї години не держала при домі оту циганську кобилу (Панас Мирний);

– Сусідоньки! Давайте, голубоньки, зборемо її [Олену] гуртом. Я сама не в силах шелихвістку повалити. Здорова кобила! (О. Ковінька);

У Дарці не було сумніву щодо Банзая. Особливо, після того, як вона ночувала в нього вдома. Коли ті кобили з гуртожитку прогнали її (Любко Дереш).

3. Те саме, що кінь 3.

Ще, правда, були в степу, крім ракет, спортивний “козел”, “кобила”, волейбольний майданчик (О. Гончар).

4. іст. Лава, на якій тілесно карали засуджених.

Все добро пропало! Ані щетинки не осталось, Пропав і я; та не в шинку, А на кобилі (Т. Шевченко);

Кат положив її [Солоху] на кобилу й почав прив'язувати голову, руки й ноги (Панас Мирний).

5. рідко. Те саме, що ко́зла 2, 3.

Пропонується конструкція розкладної кобили для коління дров (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кобила — коби́ла 1 іменник жіночого роду, істота лошиця коби́ла 2 іменник жіночого роду колода Орфографічний словник української мови
  2. кобила — Кобилиця, кобильчина; (молода) лошиця. Словник синонімів Караванського
  3. кобила — див. кінь Словник синонімів Вусика
  4. кобила — [кобила] -лие, д. і м. -л'і Орфоепічний словник української мови
  5. кобила — -и, ж. 1》 Самка жеребця; лошиця. 2》 перен., вульг. Про високу на зріст огрядну жінку. 3》 Те саме, що кінь 3). 4》 У дореволюційній Росії – лава, на якій тілесно карали засуджених. 5》 рідко. Те саме, що козла 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кобила — коби́ла: ◊ за́ки то бу́де, коби́ла сі́но з'їсть про обіцянки, які виконують надто довго (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. кобила — Вези, кобило, хоч тобі немило. Хоч не рад, але робити мусиш. Відтягніть, вуйку, нашу кобилу, бо здохла, а тато відтягнуть вашу, як здохне. Простодушне бажання відвдячитися. їдь, кобила, хоч триї дні не їла. Чи годен, чи негоден, а робити мусиш. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. кобила — И, ж., знев. Дівчина. Словник сучасного українського сленгу
  9. кобила — (-и) ж. 1. крим,, мол. Огрядна дівчина або жінка. Учора в Надьки, у "кобили", / Подорожчав знову самогон (П. Вольвач, Марґінес). ПСУМС, 34; СЖЗ, 54; ЯБМ, 1, 437. 2. мол.; зневажл. Дівчина. — Дети підчепив цю рябу кобилу? — спитав він <...> (В. Словник жарґонної лексики української мови
  10. кобила — Укріплення на підвищенні, палісад Словник застарілих та маловживаних слів
  11. кобила — приши́й коби́лі хвіст, несхв., жарт. Зайвий, непотрібний. Була й новинка Карпенкова — “Суєта”. Перші три акти добрі, а четвертий — приший кобилі хвіст (Панас Мирний); — Хто я в “Сугаклії”? Голова чи, може, приший кобилі хвіст? (С. Фразеологічний словник української мови
  12. кобила — КОБИ́ЛА (самиця коня), КОБИ́ЛИ́ЦЯ рідше; ЛОШИ́ЦЯ (молода самиця). — Хе-хе.. — похитав він головою. — Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама... Осколок доконав... Пропала кобилиця (І. Словник синонімів української мови
  13. кобила — КОБИ́ЛА, и, ж. 1. Самка жеребця; лошиця. Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (Номис, 1864, № 14307); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (Довж., І, 1958, 242); Кінця не видно ярмаркові. Словник української мови в 11 томах
  14. кобила — Кобила, -ли ж. 1) Кобыла. Норовиста як кобила. Ном. № 2672. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. Ном. № 8888. 2) Скамья на высокихъ ножкахъ, употребляемая при мазаньѣ стѣнъ и потолковъ. Словник української мови Грінченка