1. Словник жарґонної лексики української мови

спускати

(-аю, -аєш) недок.,жрм. Про сім'явилиття під час статевого акту [Іван Опанасович:] <...> Я не люблю ото на простиню спускати чи на живіт (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спускати — спуска́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спускати — (на землю) приземлювати, опускати, (у воду) занурювати, (на очі) напускати, насувати, (гілля) звішувати; (човен, на воду) стягати; (на берег, людей) висаджувати; (деревину) сплавляти; (голову) вішати; (курок) натискати на; (з ланцюга) звільняти... Словник синонімів Караванського
  3. спускати — -аю, -аєш, недок., спустити, спущу, спустиш, док. 1》 перех. Переміщати зверху вниз; опускати. || Різко опускаючи, вдаряти. || Зсаджуючи, знімаючи кого-, що-небудь (з плечей, рук, коня і т. ін.), ставити або класти десь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спускати — СПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПУСТИ́ТИ, спущу́, спу́стиш, док. 1. кого, що. Переміщати зверху вниз; опускати. Довго сиділа вона, то здіймаючи перо, то спускаючи його немов до писання, але папір лежав білий (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  5. спускати — збува́ти (спуска́ти) / збу́ти (спусти́ти) з рук кого, що і без додатка. Позбуватися кого-, чого-небудь або продавати щось. (Гнат:) Так от, учора їздив я в місто на ярмарок: треба було збути з рук одну шкапину (М. Фразеологічний словник української мови
  6. спускати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. спускати — СПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПУСТИ́ТИ, спущу́, спу́стиш, док. 1. перех. Переміщати зверху вниз; опускати. Довго сиділа вона, то здіймаючи перо, то спускаючи його немов до писання, але папір лежав білий (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. спускати — Спуска́ти, -ка́ю, -єш сов. в. спустити, спущу, -стиш, гл. Опускать, спустить; опускать, опустить. А ми коні спустимо. Грин. III. 96. Як схоче, то й на гору повезе, а як не схоче, то й з гори спустить. Ном. № 2696. Словник української мови Грінченка