1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

безлично

безли́чно безсоромно, нахабно (ср, ст): Він викликував учнів і казав говорити те, що було задане. В часі того говорення сам дальше ходив по клясі перед першою лавкою, тягав за собою плахти паперів, на учнів не звертав уваги, а тим часом... тим часом було таке. Викликаний учень безлично читав з книжки те, що було задане (Шухевич)|| = безвстидно

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безлично — безли́чно прислівник безсоромно незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. безлично — БЕЗЛИ́ЧНО, діал. Присл. до безли́чний. [Пан (сердиться):] Та як можна безлично брехати? (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах
  3. безлично — БЕЗЛИ́ЧНО, діал. Присл. до безли́чний. [Пан (сердиться):] Та як можна безлично брехати? (Март., Тв., 1954, 90). Словник української мови в 11 томах