безлично
БЕЗЛИ́ЧНО, діал. Присл. до безли́чний.
[Пан (сердиться):] Та як можна безлично брехати? (Март., Тв., 1954, 90).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безлично — безли́чно прислівник безсоромно незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
- безлично — БЕЗЛИ́ЧНО, діал. Присл. до безли́чний. [Пан (сердиться):] Та як можна безлично брехати? (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах
- безлично — безли́чно безсоромно, нахабно (ср, ст): Він викликував учнів і казав говорити те, що було задане. В часі того говорення сам дальше ходив по клясі перед першою лавкою, тягав за собою плахти паперів, на учнів не звертав уваги, а тим часом... Лексикон львівський: поважно і на жарт