бібулка
бібу́лка 1. → бібула 1
2. = бібу́ла 2: Часто зі села приходили до баби жінки по ріжні поради або сходилися разом робити до церкви квіти. Справжні архитвори виходили з бібулки, паперу і позлітки (Криницька); При такій зворушливій оказії потрапляв теж доволі спритно встромити панночці “ґрипса” з тоненької цигаретної бібулки (Керницький)
◊ завива́ти в бібу́лку приховувати справжній зміст, правду; завуальовувати (ст): Та ті пані в тих наших сальонах все завивають в бібулку, не люблю туди ходити. Краще десь з добрим товариством податися на прогульку (Авторка)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бібулка — -и, ж. Зменш. до бібула. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бібулка — БІБУ́ЛКА, и, ж., заст. Зменш. до бібу́ла. Пан учитель Лупина витягнув зі столика два паперові пуделка, обвинені гарно рожевою бібулкою (С. Ковалів). Словник української мови у 20 томах
- бібулка — БІБУ́ЛКА, и, ж. Зменш. до бібу́ла. Пан учитель Лупина.. витягнув зі столика два паперові пуделка, обвинені гарно рожевою бібулкою (Ков., Світ.., 1960, 106). Словник української мови в 11 томах