валило

вали́ло 1. огрядна, неповоротка людина (ср, ст)|| = бамбула

2. ірон. дурень, недотепа (ст): – Ах, ти, валило! – поблажливо, хоч з усміхом, не відвертаючи навіть голови вбік запитувача, кидає Базиль. – Ах, ти, мурло! До мамра го замкнули, на кібель посадили, до коцяби го дали! Ну, ти, темна махорко, в цюпі сидить! (Лисяк)|| = бевзь

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. валило — Вайло [IV] — неотеса [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. валило — Валило, -ла с. Родъ валяльни (при водяной мельницѣ) безъ пестовъ, гдѣ дѣйствуетъ одна вода. Шух. І. 113. Словник української мови Грінченка