1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

валити

вали́ти вул. 1. бити (м, ср, ст)||галапіджити, гаманувати, ганцалити (ганцелити), гаратати, дюґати, їхати, кишки мішети, кітувати, кобзати, кропити, лупити, маґуляти, мацати, мотлошити, парити, прати, світити, святити, сипати, смалити, тлумити, товкти, фасувати, цабанити, цяхати

2. рішуче, швидко, упевнено іти (м, ср, ст)

3. забиратися геть (м)|| = гебати (гибати)

4. сміливо говорити (ср)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. валити — [VI,157]«бити» [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. валити — 1. (примушувати впасти) валяти, (догори ногами) перекидати, перевертати, (стіни) розвалювати; 2. (про рух, насуватися кудись масою) сунути, перти, (навально) валувати, насуватися, розм. (швидко, нестримно) ринути, перти. Словник синонімів Полюги
  3. валити — вали́ти 1 дієслово недоконаного виду збивати; накладати; обтяжувати роботою; бити вали́ти 2 дієслово недоконаного виду іти у великій кількості вали́ти 3 дієслово недоконаного виду іти грубо, напролом вали́ти 4 дієслово недоконаного виду прясти з клоччя вал Орфографічний словник української мови
  4. валити — Валяти; (стіни) обвалювати, розвалювати, розламувати, ламати, обурювати; (з ніг) збивати; (на коня) класти, накладати; (провину) спихати, звертати, звалювати, (з А на Б) перекладати; (сміття) скидати, накидати, (насипом) сипати; (хмарою) сунути, іти стіною, пливом пливти, зап. валом валити. Словник синонімів Караванського
  5. валити — I валю, валиш, недок. 1》 перех. Примушувати падати, силою перекидати. || Убивати. || Зрізувати, зрубувати (дерево, ліс). || Руйнувати, розламувати. || перен. Позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. валити — ВАЛИ́ТИ¹, валю́, ва́лиш, недок. 1. кого, що. Примушувати падати, силою перекидати. Бронко спочатку не знав, що сталося. Коли ж захиталися телефонні дроти, здогадався. Валять [люди] стовпи!... Словник української мови у 20 томах
  7. валити — Лю, -лиш, недок., студ. Занижувати оцінку. Побачиш, як він буде на сесії валити. * засипати, зарізати. Словник сучасного українського сленгу
  8. валити — (-лю, -лиш) недок. 1. кого; студ.; несхвальн. Необ'єктивно оцінювати знання студентів на екзамені, виставляючи незадовільну оцінку. БСРЖ, 88; ПСУМС, 11. 2. кого; крим.; несхвальн. Доносити на когось, видавати когось. Словник жарґонної лексики української мови
  9. валити — див. іти Словник синонімів Вусика
  10. валити — вали́ти / звали́ти все доку́пи. Змішувати, сплутувати що-небудь, не розбираючись, незважаючи на відмінності. І все ж у його серці чомусь жевріла образа на тих, хто валив усе докупи (Ю. Бедзик). Фразеологічний словник української мови
  11. валити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  12. валити — Вали́ти, валю́, ва́лиш, ва́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. валити — ВАЛИ́ТИ¹, валю́, ва́лиш, недок. 1. перех. Примушувати падати, силою перекидати. Бронко спочатку не знав, що сталося. Коли ж захиталися телефонні дроти, здогадався. Валять [люди] стовпи! (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах
  14. валити — Валити, -лю, -лиш гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. Ном. № 9639. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Ном. № 4660. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити. Маркев. 14 2. Словник української мови Грінченка