валити
ВАЛИ́ТИ¹, валю́, ва́лиш, недок.
1. перех. Примушувати падати, силою перекидати.
Бронко спочатку не знав, що сталося. Коли ж захиталися телефонні дроти, здогадався. Валять [люди] стовпи! (Вільде, Сестри.., 1958, 269);
Колись, бувало, [батько] вхопивши однією рукою за ногу, валив і зразу ж вивертав догоричерева найбільшого кабана (Стельмах, І, 1962, 22);
// Убивати.
Цілими десятками валили хоробрі молодці монголів (Фр., VI, 1951, 84);
Намітивши серед двору синьоголового селезня, на якого йому вказувала Галя, валив його [Уралов] з першого пострілу (Гончар, Тронка, 1963, 299);
// Зрізувати, зрубувати (дерево, ліс).
І старший сказав: — Ну, хлоп’ята, тепера Старого [дуба] валіть! (Мал., Звенигора, 1959, 141);
Він валив його [ліс] зі всією нещадністю і пожадністю лісового дикуна (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 34);
// Руйнувати, розламувати.
"Валіть стіни!" Гайдамаки Стіни розвалили (Шевч., І, 1951, 140);
Най реве навколо буря.. Валить скелі, лама дуба, землю з місця рушить (Граб., І, 1959, 270);
// перен. Позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і т. ін.).
Вже не раз важка хвороба валила комісара в ліжко (Збан., Сеспель, 1961, 135).
Вали́ти з ніг кого: а) ударивши, штовхнувши, змушувати падати.
Завиває хуртовина, Вітер валить з ніг (Граб., І, 1959, 533);
б) позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і т. ін.).
Як я заздрила тим людям, що не мали відпочинку, поки їх нелюдська втома з ніг валила на часинку! (Л. Укр., І, 1951, 314);
Сипняк та цинга нас із ніг валять (Головко, II, 1957, 556);
в) виснажувати, змучувати.
Дедалі туга за рідним краєм все дужче валила Павла з ніг, наче отой страшний голод у морі (Кучер, Голод, 1961, 361);
З ніг Валить бабу горе! (С. Ол., Вибр., 1959, 233).
2. перех. Класти, накладати щось на кого-, що-небудь безладно або у великій кількості.
— Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять — носи! (Мирний, III, 1954, 152).
Вали́ти все доку́пи — змішувати різні речі.
І все ж у його серці чомусь жевріла образа на тих, хто валив усе докупи (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 128).
◊ Вали́ти з хво́рої голови́ на здоро́ву див. голова́.
3. перех., на кого, перен. Накладати якісь обов’язки, обтяжувати роботою.
— Жінки! — буркнув Микола. — Усе на жінок валимо. Тільки й біліють їхні хусточки в полі (Кучер, Трудна любов, 1960, 532);
// Перекладати на когось відповідальність за провину і т. ін.
[ПанСтась (до людей):] Хіба я не знаю, що самі ви бунтарі, розбійники — тільки все валили на Кармелюка (Вас., III, 1960, 219);
— Що батькам сказати? Вали, парубче, на мене всю провину. Немало ж у селі всякої всячини говорять про Окунівну. От і ти щось додай від себе: мені вже не поважчає (Стельмах, І, 1962, 535).
4. перех. Безладно або у великій кількості скидати, кидати що-небудь кудись.
На весь Дніпро видніє білизна, розвішана на мотузках, і купи сміття, що його валять з берега (Гончар, Людина.., 1960, 55).
5. перех. і неперех., діал. Бити.
Тепер хлопці підбігли і почали валити бучками по ногах (Стеф., І, 1949, 23);
Вона [коняка] складала вражено вуха взад і валила скажено задніми копитами (Коб., І, 1956, 548).
ВАЛИ́ТИ², ва́лить, недок.
1. Іти у великій кількості, посуватися натовпом.
Народ так лавою і валить (Кв.-Осн., II, 1956, 109);
А за ними валила густа юрба (Фр., III, 1950, 175);
Нові пасажири тим часом валять у вагон з безконечними клунками (Мик., І, 1957, 103);
// Рухатися густою масою.
Дим з печі валив прямо на хату (Мирний, II, 1954, 119);
З важкої непроглядної темряви валив і валив сніг (Ряб., Жайворонки, 1957, 109).
◊ Ва́лом вали́ти див. ва́лом.
2. Іти навально, грубо, напролом.
— Прошу, сідайте, — відсуває квасолиння з призьби, звільняє йому місце. Та він навіть не дивиться в той бік, а валить просто у двері (Вільде, Сестри.., 1958, 77).
ВАЛИ́ТИ³, валю́, ва́лиш, недок., перех. Прясти з клоччя вал ( див. вал²).
Нумо вал валити (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- валити — [VI,157]«бити» [ОГ] Словник з творів Івана Франка
- валити — 1. (примушувати впасти) валяти, (догори ногами) перекидати, перевертати, (стіни) розвалювати; 2. (про рух, насуватися кудись масою) сунути, перти, (навально) валувати, насуватися, розм. (швидко, нестримно) ринути, перти. Словник синонімів Полюги
- валити — вали́ти 1 дієслово недоконаного виду збивати; накладати; обтяжувати роботою; бити вали́ти 2 дієслово недоконаного виду іти у великій кількості вали́ти 3 дієслово недоконаного виду іти грубо, напролом вали́ти 4 дієслово недоконаного виду прясти з клоччя вал Орфографічний словник української мови
- валити — Валяти; (стіни) обвалювати, розвалювати, розламувати, ламати, обурювати; (з ніг) збивати; (на коня) класти, накладати; (провину) спихати, звертати, звалювати, (з А на Б) перекладати; (сміття) скидати, накидати, (насипом) сипати; (хмарою) сунути, іти стіною, пливом пливти, зап. валом валити. Словник синонімів Караванського
- валити — I валю, валиш, недок. 1》 перех. Примушувати падати, силою перекидати. || Убивати. || Зрізувати, зрубувати (дерево, ліс). || Руйнувати, розламувати. || перен. Позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- валити — ВАЛИ́ТИ¹, валю́, ва́лиш, недок. 1. кого, що. Примушувати падати, силою перекидати. Бронко спочатку не знав, що сталося. Коли ж захиталися телефонні дроти, здогадався. Валять [люди] стовпи!... Словник української мови у 20 томах
- валити — вали́ти вул. 1. бити (м, ср, ст)||галапіджити, гаманувати, ганцалити (ганцелити), гаратати, дюґати, їхати, кишки мішети, кітувати, кобзати, кропити, лупити, маґуляти, мацати, мотлошити, парити, прати, світити, святити, сипати, смалити, тлумити, товкти... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- валити — Лю, -лиш, недок., студ. Занижувати оцінку. Побачиш, як він буде на сесії валити. * засипати, зарізати. Словник сучасного українського сленгу
- валити — (-лю, -лиш) недок. 1. кого; студ.; несхвальн. Необ'єктивно оцінювати знання студентів на екзамені, виставляючи незадовільну оцінку. БСРЖ, 88; ПСУМС, 11. 2. кого; крим.; несхвальн. Доносити на когось, видавати когось. Словник жарґонної лексики української мови
- валити — див. іти Словник синонімів Вусика
- валити — вали́ти / звали́ти все доку́пи. Змішувати, сплутувати що-небудь, не розбираючись, незважаючи на відмінності. І все ж у його серці чомусь жевріла образа на тих, хто валив усе докупи (Ю. Бедзик). Фразеологічний словник української мови
- валити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
- валити — Вали́ти, валю́, ва́лиш, ва́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- валити — Валити, -лю, -лиш гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. Ном. № 9639. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Ном. № 4660. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити. Маркев. 14 2. Словник української мови Грінченка