1. Фразеологічний словник української мови

валити

вали́ти / звали́ти все доку́пи. Змішувати, сплутувати що-небудь, не розбираючись, незважаючи на відмінності. І все ж у його серці чомусь жевріла образа на тих, хто валив усе докупи (Ю. Бедзик).

вали́ти (зва́лювати, валя́ти) / звали́ти з ніг кого і без додатка. 1. Змушувати кого-небудь лягти, впасти (від хвороби, втоми і т. ін.); позбавляти кого-небудь можливості триматися на ногах. Але й тут чигають на тебе всякі хвороби та валять з ніг (навіть цей лист пишу у ліжку хорий (хворий)) (М. Коцюбинський); — О, що ви, отче, ми дуже, дуже раді вам, — поспішив запевнити Варава, не забуваючи якнайприродніше вдати, що горілка вже валить його з ніг (М. Стельмах); — Мій старий — то козарлюга: хоч кухлем (буде пити) — ніщо його з ніг не звалить... (О. Гончар); Страшенний гуркіт звалює мене з ніг. Я втрачаю свідомість... (П. Колесник). 2. Призводити до великого виснаження, хвороби; змучувати кого-небудь. Дедалі туга за рідним краєм все дужче валила Павла з ніг, наче отой страшний голод у морі (В. Кучер); З ніг валить бабу горе! (С. Олійник); Добрі діти на ноги поставлять, а кепські з ніг звалять (Укр.. присл..);Чи то праця задавила Молодую силу, Чи то нудьга невсипуща Його з ніг звалила (Т. Шевченко).

вали́ти з хво́рої голови́ на здоро́ву. Перекладати вину з винного на невинного; звинувачувати невинного. — До цієї каменюки, що в мене на душі, ти теж в якійсь мірі причетний.— Що ще скажи! — похопивсь Віктор.— Вали з хворої голови на здорову! (А. Головко); — Марія все роздає старцям, а мене звинувачує в злодійстві, валить з хворої голови на здорову (З журналу).

вали́ти че́рез пень коло́ду. Робити що-небудь недбало, незграбно, без належного старання та вміння. Дарма колоду через пень валити (Укр.. присл..).

ва́лом вали́ти / повали́ти. 1. Іти чи їхати у великій кількості (про людей). Заробітчани валом валили з північних губерній (О. Гончар); Коли в село повернувся із Таврії Роман Волошин, люди валом повалили до нього (М. Стельмах); (Палажка:) А як приїхав новий лікар, та як почули про його лікування, валом повалили хворі (А. Головко). ва́лом пе́рти, несхв. Між рядняних наметів пруть валом люди (М. Коцюбинський). 2. Рухатися суцільною масою. Чорний дим валом валив вище містка, а під містком догори колесами лежала машина (Ю. Смолич); Поміж виноградниками, курною польовою доріжкою, валом валить карнавал (О. Гончар). ва́лом точи́ти. — Ей, доню, доню, бач, з півночі Чорная хмара валом точить?.. (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. валити — [VI,157]«бити» [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. валити — 1. (примушувати впасти) валяти, (догори ногами) перекидати, перевертати, (стіни) розвалювати; 2. (про рух, насуватися кудись масою) сунути, перти, (навально) валувати, насуватися, розм. (швидко, нестримно) ринути, перти. Словник синонімів Полюги
  3. валити — вали́ти 1 дієслово недоконаного виду збивати; накладати; обтяжувати роботою; бити вали́ти 2 дієслово недоконаного виду іти у великій кількості вали́ти 3 дієслово недоконаного виду іти грубо, напролом вали́ти 4 дієслово недоконаного виду прясти з клоччя вал Орфографічний словник української мови
  4. валити — Валяти; (стіни) обвалювати, розвалювати, розламувати, ламати, обурювати; (з ніг) збивати; (на коня) класти, накладати; (провину) спихати, звертати, звалювати, (з А на Б) перекладати; (сміття) скидати, накидати, (насипом) сипати; (хмарою) сунути, іти стіною, пливом пливти, зап. валом валити. Словник синонімів Караванського
  5. валити — I валю, валиш, недок. 1》 перех. Примушувати падати, силою перекидати. || Убивати. || Зрізувати, зрубувати (дерево, ліс). || Руйнувати, розламувати. || перен. Позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. валити — ВАЛИ́ТИ¹, валю́, ва́лиш, недок. 1. кого, що. Примушувати падати, силою перекидати. Бронко спочатку не знав, що сталося. Коли ж захиталися телефонні дроти, здогадався. Валять [люди] стовпи!... Словник української мови у 20 томах
  7. валити — вали́ти вул. 1. бити (м, ср, ст)||галапіджити, гаманувати, ганцалити (ганцелити), гаратати, дюґати, їхати, кишки мішети, кітувати, кобзати, кропити, лупити, маґуляти, мацати, мотлошити, парити, прати, світити, святити, сипати, смалити, тлумити, товкти... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. валити — Лю, -лиш, недок., студ. Занижувати оцінку. Побачиш, як він буде на сесії валити. * засипати, зарізати. Словник сучасного українського сленгу
  9. валити — (-лю, -лиш) недок. 1. кого; студ.; несхвальн. Необ'єктивно оцінювати знання студентів на екзамені, виставляючи незадовільну оцінку. БСРЖ, 88; ПСУМС, 11. 2. кого; крим.; несхвальн. Доносити на когось, видавати когось. Словник жарґонної лексики української мови
  10. валити — див. іти Словник синонімів Вусика
  11. валити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  12. валити — Вали́ти, валю́, ва́лиш, ва́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. валити — ВАЛИ́ТИ¹, валю́, ва́лиш, недок. 1. перех. Примушувати падати, силою перекидати. Бронко спочатку не знав, що сталося. Коли ж захиталися телефонні дроти, здогадався. Валять [люди] стовпи! (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах
  14. валити — Валити, -лю, -лиш гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. Ном. № 9639. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Ном. № 4660. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити. Маркев. 14 2. Словник української мови Грінченка