валити

Валяти; (стіни) обвалювати, розвалювати, розламувати, ламати, обурювати; (з ніг) збивати; (на коня) класти, накладати; (провину) спихати, звертати, звалювати, (з А на Б) перекладати; (сміття) скидати, накидати, (насипом) сипати; (хмарою) сунути, іти стіною, пливом пливти, зап. валом валити.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

валити — [VI,157]«бити» [ОГ] Словник з творів Івана Франка
валити — 1. (примушувати впасти) валяти, (догори ногами) перекидати, перевертати, (стіни) розвалювати; 2. (про рух, насуватися кудись масою) сунути, перти, (навально) валувати, насуватися, розм. (швидко, нестримно) ринути, перти. Словник синонімів Полюги
валити — вали́ти 1 дієслово недоконаного виду збивати; накладати; обтяжувати роботою; бити вали́ти 2 дієслово недоконаного виду іти у великій кількості вали́ти 3 дієслово недоконаного виду іти грубо, напролом вали́ти 4 дієслово недоконаного виду прясти з клоччя вал Орфографічний словник української мови
валити — I валю, валиш, недок. 1》 перех. Примушувати падати, силою перекидати. || Убивати. || Зрізувати, зрубувати (дерево, ліс). || Руйнувати, розламувати. || перен. Позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
валити — ВАЛИ́ТИ¹, валю́, ва́лиш, недок. 1. кого, що. Примушувати падати, силою перекидати. Бронко спочатку не знав, що сталося. Коли ж захиталися телефонні дроти, здогадався. Валять [люди] стовпи!... Словник української мови у 20 томах
валити — вали́ти вул. 1. бити (м, ср, ст)||галапіджити, гаманувати, ганцалити (ганцелити), гаратати, дюґати, їхати, кишки мішети, кітувати, кобзати, кропити, лупити, маґуляти, мацати, мотлошити, парити, прати, світити, святити, сипати, смалити, тлумити, товкти... Лексикон львівський: поважно і на жарт
валити — Лю, -лиш, недок., студ. Занижувати оцінку. Побачиш, як він буде на сесії валити. * засипати, зарізати. Словник сучасного українського сленгу
валити — (-лю, -лиш) недок. 1. кого; студ.; несхвальн. Необ'єктивно оцінювати знання студентів на екзамені, виставляючи незадовільну оцінку. БСРЖ, 88; ПСУМС, 11. 2. кого; крим.; несхвальн. Доносити на когось, видавати когось. Словник жарґонної лексики української мови
валити — див. іти Словник синонімів Вусика
валити — вали́ти / звали́ти все доку́пи. Змішувати, сплутувати що-небудь, не розбираючись, незважаючи на відмінності. І все ж у його серці чомусь жевріла образа на тих, хто валив усе докупи (Ю. Бедзик). Фразеологічний словник української мови
валити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
валити — Вали́ти, валю́, ва́лиш, ва́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
валити — ВАЛИ́ТИ¹, валю́, ва́лиш, недок. 1. перех. Примушувати падати, силою перекидати. Бронко спочатку не знав, що сталося. Коли ж захиталися телефонні дроти, здогадався. Валять [люди] стовпи! (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах
валити — Валити, -лю, -лиш гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. Ном. № 9639. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Ном. № 4660. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити. Маркев. 14 2. Словник української мови Грінченка