валка

Значення в інших словниках

1. валка — -и, ж. 1》 Окрема група підвід з вантажем, що перевозиться кудись. 2》 Група людей, підвід, машин і т. ін., які рухаються одне за одним або стоять в одному ряду. || Група людей, які разом ідуть кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. валка — ВА́ЛКА, и, ж. 1. Група підвід із вантажем, що перевозиться кудись. Оце ж тута зупинялась чумацька валка кожного разу (Ганна Барвінок); Один з чоловіків – статечний, видати, старший у валці – оглянув усі вози... Словник української мови у 20 томах
3. Валка — Ва́лка іменник жіночого роду місто в Латвії Орфографічний словник української мови
4. валка — Боротьба, битва, війна Словник застарілих та маловживаних слів
5. валка — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
6. валка — КОЛО́НА (підводи, машини тощо, які розташовані або рухаються витягнутою лінією), ВА́ЛКА, ХО́ДКА діал.; ОБО́З, ХУ́РА (група підвід). Десь за північ колона раптом зупинилась, і їздові попідкладали під колеса каміння, щоб підводи не скочувались униз (О. Словник синонімів української мови
7. валка — Ва́лка, -лки, -лці; ва́лки, ва́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. валка — ВА́ЛКА, и, ж. 1. Окрема група підвід з вантажем, що перевозиться кудись. Оце ж тута зупинялась чумацька валка кожного разу (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
9. валка — Валка, -ки ж. Обозъ. Прийшов же син Гавриленко а до чумаків до валки. Рудч. Чп. 32. Кононенків чесний поїзд валкою несеться. Мкр. Н. 22. ум. валочка. Словник української мови Грінченка