валка
ВА́ЛКА, и, ж.
1. Група підвід із вантажем, що перевозиться кудись.
Оце ж тута зупинялась чумацька валка кожного разу (Ганна Барвінок);
Один з чоловіків – статечний, видати, старший у валці – оглянув усі вози – навіть лантухи перелічив і рушати знак подав (А. Головко);
// Допоміжна частина (у 5 знач.) для перевезень у війську; обоз.
І за мить Понеслась гарматна валка. Тільки вулиця гриміла (П. Воронько).
2. Група людей, підвід, машин і т. ін., які рухаються одне за одним або стоять в одному ряду.
Ой ви, хлопці молодії, Становіться в валку!.. На поле плечима, До солдат [солдатів] – очима! (з народної пісні);
Підеш на базар, стоять валками вози та все з бочками вина (І. Нечуй-Левицький);
Довга валка товарняків з одним пасажирським вагоном і паротягом увесь час на парах, готова першої-ліпшої хвилини покотитись далі, стоїть нерухомо серед завмерлих колій проти здолбунівського вокзалу (Б. Антоненко-Давидович);
Перед самим носом проскочила валка вагонеток з породою (Іван Ле);
// Група людей, що разом кудись ідуть.
– Одні з нашої валки подались на Тульчу, на Ісакчу, до родичів, а я бачу, що й тут наші люди – та й лишивсь (М. Коцюбинський);
З валкою незнайомих людей Іван прийшов до Борислава тільки надвечір (П. Колесник).
Значення в інших словниках
- валка — (людей) ватага, (возів) цуґ, шнур, р. ходка, (їздців) кавалькада, (верблюдів) караван. Словник синонімів Караванського
- валка — -и, ж. 1》 Окрема група підвід з вантажем, що перевозиться кудись. 2》 Група людей, підвід, машин і т. ін., які рухаються одне за одним або стоять в одному ряду. || Група людей, які разом ідуть кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Валка — Ва́лка іменник жіночого роду місто в Латвії Орфографічний словник української мови
- валка — Боротьба, битва, війна Словник застарілих та маловживаних слів
- валка — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
- валка — КОЛО́НА (підводи, машини тощо, які розташовані або рухаються витягнутою лінією), ВА́ЛКА, ХО́ДКА діал.; ОБО́З, ХУ́РА (група підвід). Десь за північ колона раптом зупинилась, і їздові попідкладали під колеса каміння, щоб підводи не скочувались униз (О. Словник синонімів української мови
- валка — Ва́лка, -лки, -лці; ва́лки, ва́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- валка — ВА́ЛКА, и, ж. 1. Окрема група підвід з вантажем, що перевозиться кудись. Оце ж тута зупинялась чумацька валка кожного разу (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
- валка — Валка, -ки ж. Обозъ. Прийшов же син Гавриленко а до чумаків до валки. Рудч. Чп. 32. Кононенків чесний поїзд валкою несеться. Мкр. Н. 22. ум. валочка. Словник української мови Грінченка