валка

КОЛО́НА (підводи, машини тощо, які розташовані або рухаються витягнутою лінією), ВА́ЛКА, ХО́ДКА діал.; ОБО́З, ХУ́РА (група підвід). Десь за північ колона раптом зупинилась, і їздові попідкладали під колеса каміння, щоб підводи не скочувались униз (О. Гончар); Ми зустріли колону артилерії на гусеничних тракторах (Л. Смілянський); Потяглися валками дорогі карети, запряжені впростяж дорогими кіньми. За обозом челядинці гнали цілу череду товару, овець та баранів на заріз для панського столу (І. Нечуй-Левицький); Дощ. Валки машин в невилазних калюжах (О. Довженко); А що ходка чумаків не одна наверталась на очі, то втішно мені було добре слово почути: "магайбі!" або дороги розпитатися (Марко Вовчок); Через місток хура йшла, так що возів двадцять (Г. Квітка-Основ'яненко).

ЛАНЦЮГО́М у знач. присл. (один за одним), НИ́ЗКОЮ, ЛАНЦЮЖКО́М, ВЕРВЕ́ЧКОЮ, ВА́ЛКОЮ, ЦЕ́ПОМ (звич. про людей — суцільним рядом); КЛЮЧЕ́М, КЛЮЧА́МИ (перев. про птахів — утворюючи кут). Ланцюгом простяглися понад Осколом крейдяні гори (А. Шиян); Раптом їй здалося, що.. дерева швидко-швидко рухаються низкою, одне за одним (О. Іваненко); Люди розтягуються ланцюжком вздовж грейдера (В. Козаченко); Лише верблюди невтомно, спокійно й розмірено крокували довгою вервечкою (З. Тулуб); А завтра.. цілою валкою поженуть селян .. у в'язницю (А. Головко); Старі колгоспники йшли цепом, як воїни (О. Довженко); Він.. глянув на небо, де ключем пролетіли журавлі (М. Коцюбинський); Підводи з буряками ключами їдуть до цукроварні (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. валка — (людей) ватага, (возів) цуґ, шнур, р. ходка, (їздців) кавалькада, (верблюдів) караван. Словник синонімів Караванського
  2. валка — -и, ж. 1》 Окрема група підвід з вантажем, що перевозиться кудись. 2》 Група людей, підвід, машин і т. ін., які рухаються одне за одним або стоять в одному ряду. || Група людей, які разом ідуть кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. валка — ВА́ЛКА, и, ж. 1. Група підвід із вантажем, що перевозиться кудись. Оце ж тута зупинялась чумацька валка кожного разу (Ганна Барвінок); Один з чоловіків – статечний, видати, старший у валці – оглянув усі вози... Словник української мови у 20 томах
  4. Валка — Ва́лка іменник жіночого роду місто в Латвії Орфографічний словник української мови
  5. валка — Боротьба, битва, війна Словник застарілих та маловживаних слів
  6. валка — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  7. валка — Ва́лка, -лки, -лці; ва́лки, ва́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. валка — ВА́ЛКА, и, ж. 1. Окрема група підвід з вантажем, що перевозиться кудись. Оце ж тута зупинялась чумацька валка кожного разу (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
  9. валка — Валка, -ки ж. Обозъ. Прийшов же син Гавриленко а до чумаків до валки. Рудч. Чп. 32. Кононенків чесний поїзд валкою несеться. Мкр. Н. 22. ум. валочка. Словник української мови Грінченка