валитися

ВАЛИ́ТИСЯ, валю́ся, ва́лишся, недок.

1. Падати, перекидатися від поштовху, удару і т. ін.

Посилився гарматний вогонь, з оглушливим тріском валилися дерева (Кочура, Зол. грамота, 1960, 111);

На задні ноги впав [кінь], поник, Повільно валячись на бік (Бажан, Роки, 1957, 236);

[Коваль:] Рушнице моя, гаківнице!.. Стріляй же мітко, влучай хвацько, у самісіньке серце, щоб ворог, як сніп, валився!.. (Кроп., V, 1959, 21);

Губить [матрос] помалу свідомість і чує, як скажено працює серце.. Валиться на долівку й лишається на ній (Ю. Янов., II, 1958, 34);

// Падати вниз.

Гать не могла спинити води, яка чимраз сильніше, з усіх боків валилася в яму (Фр., VI, 1951, 124);

Він пролітає над тайгою, над широкими ріками.. Ось вривається Володимир у хмари, ось виринає, знову і знов пірнає і валиться в повітряну яму (Довж., І, 1958, 111);

Земля завирувала від вибухів. На села і міста валились гори лютого металу (Гонч., Вибр., 1959, 208);

// Розвалюватися, розпадатися.

Бульдозери зі скреготом врізуються в стіну. Хата зразу валиться (Довж., Зач. Десна, 1957, 558);

// Повільно руйнуватися.

Живу… Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю (Вовчок, І, 1955, 278);

Он Загнибідина хата — і досі пустує, валиться (Мирний, III, 1954, 401).

◊ Вали́тися від ві́тру — бути дуже виснаженим, змученим, слабим.

А як вийду за ворота, — Од вітру валюся (Чуб., V, 1874, 211);

Прокіп блідий, аж зчорнілий, од вітру валиться (Коцюб., II, 1955, 29);

Вали́тися з ніг — почувати себе дуже ослабленим від утоми, хвороби і т. ін.

Я притомилась: підбиваюся, з ніг валюся (Барв., Опов.., 1902, 98);

Він хворів на сухоти, весною в часи відлиги валився з ніг (Чорн., Визвол. земля, 1959, 17);

Вали́тися з рук (про роботу і т. ін.) — не вдаватися, не виходити внаслідок утоми, слабості, поганого настрою.

— Щось і в мене робота з рук валиться, — уверне батько (Мирний, III, 1954, 221);

Орися весь час плакала і тремтіла, в неї все валилося з рук, взявшись за діло, вона не доводила його до кінця (Тют., Вир, 1964, 278).

2. Те саме, що вали́ти².

Тут військо кіннеє валилось (Котл., І, 1952, 195);

З темряви в шибки валився вітер і жбурляв рідкі краплини (Коп., Тв., 1955, 342).

3. Пас. до вали́ти¹ 4.

Всі речі в майстерні валились на купу (Ільч., Серце жде, 1939, 317).