загонистий
загонистий який перебуває в постійному русі; позбавлений спокою, рухливий (ст): Вона така якась завзята і загониста, взагалі хоче якоїсь помсти на панах (Цегельська); Вітик, майже низького росту, округла голова на короткій шиї, із загонистими очима, кричить різким голосом (Боберський)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загонистий — заго́нистий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- загонистий — див. жвавий; непокірний; хоробрий Словник синонімів Вусика
- загонистий — (- вдачу) молодецький, хвацький, неґ. зухвалий, ЗАДЕРИКУВАТИЙ; (спів) шпаркий; (- лайку) вуличний, непристойний. Словник синонімів Караванського
- загонистий — -а, -е, розм. 1》 Якому властиві завзяття, сміливість або зухвалість, запальність. 2》 Сповнений завзяття або зухвалості. || перен. Грубий, непристойний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загонистий — ЗАПАЛЬНИ́Й (який бурхливо реагує на все, легко збуджується, роздратовується), ГАРЯ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВЧАСТИЙ, ШПАРКИ́Й, АЗА́РТНИЙ, ІМПУЛЬСИ́ВНИЙ, ЕКСПАНСИ́ВНИЙ, ГАРЯЧКОВИ́ТИЙ (ГАРЯЧКУВА́ТИЙ) розм., ЗАГО́НИСТИЙ розм., ПАЛЮ́ЧИЙ розм. Словник синонімів української мови
- загонистий — ЗАГО́НИСТИЙ, а, е, розм. 1. Якому властиві завзяття, сміливість або зухвалість, запальність. — Побачимо, чиє буде зверху, а чиє насподі! — говорив писар до жінки. — Дуже вже загонистий та прудкий став о. Артемій (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- загонистий — Заго́нистий, -а, -е 1) Требовательный. Він чоловік не загонистий, зайвого не просить, а тільки своє бере. 2) Вспыльчивый. Там такий загонистий, що не можна й слова сказати, так і схопиться на ноги. 3) Увлекающійся. Словник української мови Грінченка