1. Словник української мови в 11 томах

загонистий

ЗАГО́НИСТИЙ, а, е, розм.

1. Якому властиві завзяття, сміливість або зухвалість, запальність.

— Побачимо, чиє буде зверху, а чиє насподі! — говорив писар до жінки. — Дуже вже загонистий та прудкий став о. Артемій (Н.-Лев., IV, 1956, 156);

— Навіть не присниться тобі, який в тебе браток загонистий та відчайдушний (Козл., Ю. Крук, 1957, 412).

2. Сповнений завзяття або зухвалості.

Козаки Хмельницького з загонистими піснями наближалися до Січі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 243);

Загонистий, глузливий сміх, що аж склянки дрижали, покривав цей одинокий тост (Кач., II, 1958, 328);

// перен. Грубий, непристойний.

Знову зчинився галас. Замелькали в повітрі кулаки, лягла над подвір’ям загониста лайка, вихоплювались.. погрози (Шиян, Баланда, 1957, 122).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загонистий — заго́нистий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. загонистий — див. жвавий; непокірний; хоробрий Словник синонімів Вусика
  3. загонистий — (- вдачу) молодецький, хвацький, неґ. зухвалий, ЗАДЕРИКУВАТИЙ; (спів) шпаркий; (- лайку) вуличний, непристойний. Словник синонімів Караванського
  4. загонистий — -а, -е, розм. 1》 Якому властиві завзяття, сміливість або зухвалість, запальність. 2》 Сповнений завзяття або зухвалості. || перен. Грубий, непристойний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. загонистий — загонистий який перебуває в постійному русі; позбавлений спокою, рухливий (ст): Вона така якась завзята і загониста, взагалі хоче якоїсь помсти на панах (Цегельська); Вітик, майже низького росту, округла голова на короткій шиї, із загонистими очима, кричить різким голосом (Боберський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. загонистий — ЗАПАЛЬНИ́Й (який бурхливо реагує на все, легко збуджується, роздратовується), ГАРЯ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВЧАСТИЙ, ШПАРКИ́Й, АЗА́РТНИЙ, ІМПУЛЬСИ́ВНИЙ, ЕКСПАНСИ́ВНИЙ, ГАРЯЧКОВИ́ТИЙ (ГАРЯЧКУВА́ТИЙ) розм., ЗАГО́НИСТИЙ розм., ПАЛЮ́ЧИЙ розм. Словник синонімів української мови
  7. загонистий — Заго́нистий, -а, -е 1) Требовательный. Він чоловік не загонистий, зайвого не просить, а тільки своє бере. 2) Вспыльчивый. Там такий загонистий, що не можна й слова сказати, так і схопиться на ноги. 3) Увлекающійся. Словник української мови Грінченка