загонистий

ЗАПАЛЬНИ́Й (який бурхливо реагує на все, легко збуджується, роздратовується), ГАРЯ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВЧАСТИЙ, ШПАРКИ́Й, АЗА́РТНИЙ, ІМПУЛЬСИ́ВНИЙ, ЕКСПАНСИ́ВНИЙ, ГАРЯЧКОВИ́ТИЙ (ГАРЯЧКУВА́ТИЙ) розм., ЗАГО́НИСТИЙ розм., ПАЛЮ́ЧИЙ розм., ПОРИ́ВЧАТИЙ рідко, ОПРИ́ШКУВАТИЙ рідко, ЗАПА́ЛЬЧАСТИЙ рідко, ОПРИ́СКЛИВИЙ розм. рідко. Він постав в її уяві таким, якого вона знала завжди, — запальним, одвертим, чесним (А. Шиян); — От бачиш, який ти став гарячий, — примирливо заговорив майстер (М. Ю. Тарновський); А дочка, на лихо собі, гаряча вдалася: ніколи було не змовчить (Панас Мирний); Тодозя своєю жіночою вродою та почуванням вгадала, що в князя була й справді вдача незвичайно палка, нервова, навіть психопатична, не здатна до поміркування (І. Нечуй-Левицький); Поривний і гарячий, не міг він терпіти ніякої кривди (В. Козаченко); Для поривчастого й поетичного темпераменту Марусі треба би було іншого чоловіка: розумного, твердого і трошки романтичного (Г. Хоткевич); — Та й азартний же хлопець, як та іскра (С. Васильченко); Любовицька літня, але ще гарна жінка років 45, .. експансивна і жвава (І. Кочерга); До Дмитра вдруге підійшов Микола Остапець, гарячковитий і до безрозсудності сміливий в боях воїн (М. Стельмах); Поважний Іван Бриль коротким порухом руки спинив гарячкуватого.. Максима Колиберду (Ю. Смолич); — Навіть не присниться тобі, який в тебе браток загонистий та відчайдушний (П. Козланюк); Чудна ся Параска і не сердита мов — тілько, як порох, палюча (Панас Мирний); Як зійдуться брати, а запальчасті обидва, то без сварки не обійдеться (Словник Б. Грінченка). — Пор. 2. емоці́йний, 1. нестри́маний, 2. пори́вчастий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загонистий — заго́нистий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. загонистий — див. жвавий; непокірний; хоробрий Словник синонімів Вусика
  3. загонистий — (- вдачу) молодецький, хвацький, неґ. зухвалий, ЗАДЕРИКУВАТИЙ; (спів) шпаркий; (- лайку) вуличний, непристойний. Словник синонімів Караванського
  4. загонистий — -а, -е, розм. 1》 Якому властиві завзяття, сміливість або зухвалість, запальність. 2》 Сповнений завзяття або зухвалості. || перен. Грубий, непристойний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. загонистий — загонистий який перебуває в постійному русі; позбавлений спокою, рухливий (ст): Вона така якась завзята і загониста, взагалі хоче якоїсь помсти на панах (Цегельська); Вітик, майже низького росту, округла голова на короткій шиї, із загонистими очима, кричить різким голосом (Боберський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. загонистий — ЗАГО́НИСТИЙ, а, е, розм. 1. Якому властиві завзяття, сміливість або зухвалість, запальність. — Побачимо, чиє буде зверху, а чиє насподі! — говорив писар до жінки. — Дуже вже загонистий та прудкий став о. Артемій (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. загонистий — Заго́нистий, -а, -е 1) Требовательный. Він чоловік не загонистий, зайвого не просить, а тільки своє бере. 2) Вспыльчивый. Там такий загонистий, що не можна й слова сказати, так і схопиться на ноги. 3) Увлекающійся. Словник української мови Грінченка