кріпити

Значення в інших словниках

1. кріпити — кріпи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. кріпити — Скріплювати; (трос) закріплювати; СВ. зміцнювати, (дружбу) поглиблювати Словник синонімів Караванського
3. кріпити — -плю, -пиш; мн. кріплять; недок. 1》 перех., тех. Те саме, що скріплювати 1). 2》 перех., гірн. Установлювати кріплення (у 2 знач.). || гідр. Устеляючи чимось, захищати від руйнування. 3》 перех., мор., ав. Міцно прив'язувати, закріплювати. 4》 перех., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кріпити — Зміцнювати, зміцнити, позміцнювати, поміцнювати, поміцнити, уміцнювати, уміцнити, повміцнювати, посилювати, посилити, зусилювати, зусилити, позусилювати, підсилювати, підсилити, попідсилювати, усилювати, усилити, повсилювати, потужнювати, потужнити... Словник чужослів Павло Штепа
5. кріпити — КРІПИ́ТИ, кріплю́, крі́пиш; мн. крі́плять; недок. 1. що, гірн. Установлювати кріплення (у 2 знач.). Тато мій працює в шахті, Кріпить лаву він удень (Г. Бойко); Пішов [син] стелі у шахті кріпити (М. Рудь); // гідр. Словник української мови у 20 томах
6. кріпити — ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ (за допомогою кріплення робити щось стійким, нерухомим), ЗАКРІПЛЯ́ТИ, КРІПИ́ТИ спец.; ФІКСУВА́ТИ, ЗАФІКСО́ВУВАТИ (у певному положенні). — Док.: закріпи́ти, зафіксува́ти. Задоволено мугикаючи, токар закріплював різець (О. Словник синонімів української мови
7. кріпити — Кріпи́ти, кріплю́, -пи́ш, -пля́ть; кріпи́, -пі́м, -пі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кріпити — КРІПИ́ТИ, плю́, пиш; мн. крі́плять; недок. 1. перех., техн. Те саме, що скрі́плювати 1. Головне було — зібрати компресори.. Кріпили деталь за деталлю.., міцно пригвинчували гайки (Трубл., І, 1955, 136); Рубали [солдати] щоглові сосни й вікові дуби, .. Словник української мови в 11 томах
9. кріпити — Кріпити, -плю́, -пиш и крепити, -плю́, -пиш гл. Укрѣплять, усиливать. Вона мене кріпила своєю радою. Г. Барв. 287. Як стали крепить морози... ти такечки більш місяця крепили. О. 1861. V. 73. Словник української мови Грінченка