кріпити
КРІПИ́ТИ, плю́, пиш; мн. крі́плять; недок.
1. перех., техн. Те саме, що скрі́плювати 1.
Головне було — зібрати компресори.. Кріпили деталь за деталлю.., міцно пригвинчували гайки (Трубл., І, 1955, 136);
Рубали [солдати] щоглові сосни й вікові дуби, ..кріпили понтони, плоти (Довж., Зач. Десна, 1957, 304).
2. перех., гірн. Установлювати кріплення (у 2 знач.).
Тато мій працює в шахті, Кріпить лаву він удень (Бойко, З Дон. краю, 1952, 65);
Пішов [син] стелі у шахті кріпити (Рудь, Гомін.., 1959, 90);
// гідр. Устеляючи чимось, захищати від руйнування.
За всіма технічними проектами дно обвідного каналу треба було кріпити каменем (Чаб., Тече вода.., 1961, 108).
3. перех., мор., ав. Міцно прив’язувати, закріплювати.
На палубі.. метушилися матроси. Вони.. кріпили якісь канати (Донч., III, 1956, 220).
4. перех., перен., розм., рідко. Те саме, що змі́цнювати 2.
— Громадська робота в нас заснована так, щоб вона не збавляла людської сили та здоровая, а кріпила їх (Мирний, IV, 1955, 328);
Той світоч, що його нам Ленін засвітив, ..Нам осяває путь, серця кріпить і гріє (Рильський, III, 1961, 286).
5. перех., спец. Робити міцним (вино тощо), з високим вмістом алкоголю.
— Добре вино кріпити не треба,-.. сказав Іраклій (Головко, І, 1957, 279).
6. неперех., діал. Лютувати ( див. лютува́ти¹ 2).
Зима доходила кінця, та холоди ще сильнії кріпили (Вовчок, І, 1955, 298);
В затінках кріпив мороз, а проти сонця топився воском сніг (Збан., Сеспель, 1961, 328).
Значення в інших словниках
- кріпити — кріпи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- кріпити — Скріплювати; (трос) закріплювати; СВ. зміцнювати, (дружбу) поглиблювати Словник синонімів Караванського
- кріпити — -плю, -пиш; мн. кріплять; недок. 1》 перех., тех. Те саме, що скріплювати 1). 2》 перех., гірн. Установлювати кріплення (у 2 знач.). || гідр. Устеляючи чимось, захищати від руйнування. 3》 перех., мор., ав. Міцно прив'язувати, закріплювати. 4》 перех., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кріпити — Зміцнювати, зміцнити, позміцнювати, поміцнювати, поміцнити, уміцнювати, уміцнити, повміцнювати, посилювати, посилити, зусилювати, зусилити, позусилювати, підсилювати, підсилити, попідсилювати, усилювати, усилити, повсилювати, потужнювати, потужнити... Словник чужослів Павло Штепа
- кріпити — КРІПИ́ТИ, кріплю́, крі́пиш; мн. крі́плять; недок. 1. що, гірн. Установлювати кріплення (у 2 знач.). Тато мій працює в шахті, Кріпить лаву він удень (Г. Бойко); Пішов [син] стелі у шахті кріпити (М. Рудь); // гідр. Словник української мови у 20 томах
- кріпити — кріпи́ти спричинити за́креп (ст)||скріплювати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кріпити — ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ (за допомогою кріплення робити щось стійким, нерухомим), ЗАКРІПЛЯ́ТИ, КРІПИ́ТИ спец.; ФІКСУВА́ТИ, ЗАФІКСО́ВУВАТИ (у певному положенні). — Док.: закріпи́ти, зафіксува́ти. Задоволено мугикаючи, токар закріплював різець (О. Словник синонімів української мови
- кріпити — Кріпи́ти, кріплю́, -пи́ш, -пля́ть; кріпи́, -пі́м, -пі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кріпити — Кріпити, -плю́, -пиш и крепити, -плю́, -пиш гл. Укрѣплять, усиливать. Вона мене кріпила своєю радою. Г. Барв. 287. Як стали крепить морози... ти такечки більш місяця крепили. О. 1861. V. 73. Словник української мови Грінченка