1. Словник української мови в 11 томах

кріпитися

КРІПИ́ТИСЯ, плю́ся, пишся; мн. крі́пляться; недок.

1. Твердо, стійко триматися; виявляти витримку в чомусь.

Та, наче явір вглиб, у корінь втятий, Я ще державсь, кріпився (Фр., XIII, 1954, 29);

Пишу сьогодні коротенько: як не кріплюся, а тягне до ліжка (Коцюб., III, 1956, 392);

Коли вийшли на дорогу, уповноважений.. звернувся до Романа.— Кріпися, козаче, отаманом будеш (Панч, II, 1956, 410).

2. спец. Пас. до кріпи́ти 1-3, 5.

Кронштейн лінзи фотоелемента кріпиться гайками на двох стояках (Пересувні кінопр., 1959, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кріпитися — кріпи́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кріпитися — (виявляти витримку) триматися, держатися. Словник синонімів Караванського
  3. кріпитися — -плюся, -пишся; мн. кріпляться; недок. 1》 Твердо, стійко триматися; виявляти витримку в чомусь. 2》 спец. Пас. до кріпити 1-3), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кріпитися — КРІПИ́ТИСЯ, кріплю́ся, крі́пишся; мн. крі́пляться; недок. 1. Твердо, стійко триматися; виявляти витримку в чомусь. Та, наче явір вглиб, у корінь втятий, Я ще державсь, кріпився (І. Франко); Пишу сьогодні коротенько: як не кріплюся, а тягне до ліжка (М. Словник української мови у 20 томах
  5. кріпитися — БАДЬОРИ́ТИСЯ (намагатися триматися бадьоро, приховуючи або проганяючи втому, слабість, поганий настрій і т. ін.); КРІПИ́ТИСЯ, МУЖА́ТИСЯ рідше (за важких обставин). Я бадьорився, намагався розігнати туман смутку, що горнув мені душу, а все марно (Я. Словник синонімів української мови
  6. кріпитися — Кріпитися, -плюся, -пишся гл. Крѣпиться, твердо держаться. Кріпиться, як диня на морозі. Ном. № 2444. Не давши слова — держись, а давши — кріпись. Ном. № 10675. Словник української мови Грінченка