1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

понести

поне́сти :

♦ ба́чив: двоє <�цига́н> на дрючка́х поне́сли → бачити

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понести — понести́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понести — -су, -сеш, док. 1》 перех. Піти, несучи кого-, що-небудь. || Несучи, доставити кого-, що-небудь кудись або комусь; віднести. || у сполуч. зі сл. на собі. Здужати нести. || у сполуч. зі сл. постать, голова, тіло і т. ін., поет. Піти. || Забрати куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понести — ПОНЕСТИ́, су́, се́ш, док. 1. кого, що. Піти, несучи кого-, що-небудь. Вони приїхали останні. Казанцев взяв Олесю на руки й поніс в свою квартиру (І. Нечуй-Левицький); – Нянька панича понесла гуляти (Панас Мирний); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. понести — док. Про надмірну балакучість. Все, профа понесло... Словник сучасного українського сленгу
  5. понести — баляндра́си понести́ / не́сти, жарт. Почати розповідати, говорити про щось несерйозне, неважливе і т. ін. І молодиці-цокотухи Тут баляндраси понесли (І. Котляревський). куди́ но́ги несу́ть / понесу́ть, перев. зі сл. піти́, втіка́ти і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  6. понести — ВІ́ЯТИ чим, безос. (про тепло, холод, запах і т. ін. — доноситися, розноситися, ширитися в повітрі), ПОВІВА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), НЕСТИ́, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ТХНУ́ТИ. — Док. Словник синонімів української мови
  7. понести — Поне́сти́, -несу́, -несе́ш; поні́с, -несла́, -сли́; поні́сши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. понести — ПОНЕСТИ́, су́, се́ш, док. 1. перех. Піти, несучи кого-, що-небудь. Вони приїхали останні. Казанцев взяв Олесю на руки й поніс в свою квартиру (Н.-Лев., III, 1956, 145); — Нянька панича понесла гуляти (Мирний, IV, 1955, 234); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  9. понести — Поне́сти́, су́, се́ш гл. 1) Понести, отнести. Лисичка і понесла півника додому. Рудч. Ск. II. 5. Ой чи ж бо ти, моє серце, натури такої, щоб почув од їдної, поніс до другої. Чуб. V. 146. Нечиста його туди понесла! піду, де очі понесуть. Словник української мови Грінченка