понести
поне́сти
-су, -сеш, док.
1》 перех. Піти, несучи кого-, що-небудь.
|| Несучи, доставити кого-, що-небудь кудись або комусь; віднести.
|| у сполуч. зі сл. на собі. Здужати нести.
|| у сполуч. зі сл. постать, голова, тіло і т. ін., поет. Піти.
|| Забрати куди-небудь.
|| Тримаючи щось у руці, спрямувати куди-небудь.
|| Піти, маючи на собі, з собою що-небудь.
|| у сполуч. зі сл. прізвище. Успадкувати.
|| перен. Зберегти, затаїти в собі якісь почуття, враження, думки.
2》 перех. Швидко повезти, помчати кого-, що-небудь.
3》 неперех. Почати швидко бігти, перев. не підкоряючись тому, хто править (про коней).
|| Почати швидко рухатися в якомусь напрямку (про автомашину).
|| Потекти нестримно (про річку, потік).
4》 перех. Почати переміщати кого-, що-небудь силою свого руху (про течію води, вітер).
|| Почати поширювати звуки, запахи і т. ін. (про вітер).
|| безос., чим, розм. Подути, повіяти чим-небудь.
|| Спрямувати течію, плин чого-небудь.
|| Змушувати йти, їхати, захопивши силою свого руху (про людський потік).
|| безос. Піти або поїхати куди-небудь (з несхвальним ставленням).
|| безос. Змінити місце роботи, місце проживання і т. ін. (з несхвальним ставленням).
|| перен. Цілком заволодіти чиїми-небудь інтересами, увагою; захопити.
|| у сполуч. зі сл. мрія, думки і т. ін. перен. Почати думати про щось певне, уявляти щось бачене раніш.
Нечиста сила (лиха година і т. ін.) понесла кого — хто-небудь пішов або поїхав кудись (несхвально).
5》 перех., перен. Почати поширювати серед людей (ідеї, знання, досвід і т. ін.).
|| Передати, переказати що-небудь.
6》 перех. Почати говорити таке, що викликає осуд.
|| на кого, перен. Викликати, спричинити що-небудь небажане для когось; накликати.
7》 перех. і неперех., розм. Завагітніти.
8》 перех., діал. Зазнати.
Понести на своїх плечах — винести тягар чого-небудь; витерпіти.
Значення в інших словниках
- понести — понести́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понести — ПОНЕСТИ́, су́, се́ш, док. 1. кого, що. Піти, несучи кого-, що-небудь. Вони приїхали останні. Казанцев взяв Олесю на руки й поніс в свою квартиру (І. Нечуй-Левицький); – Нянька панича понесла гуляти (Панас Мирний); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- понести — поне́сти : ♦ ба́чив: двоє <�цига́н> на дрючка́х поне́сли → бачити Лексикон львівський: поважно і на жарт
- понести — док. Про надмірну балакучість. Все, профа понесло... Словник сучасного українського сленгу
- понести — баляндра́си понести́ / не́сти, жарт. Почати розповідати, говорити про щось несерйозне, неважливе і т. ін. І молодиці-цокотухи Тут баляндраси понесли (І. Котляревський). куди́ но́ги несу́ть / понесу́ть, перев. зі сл. піти́, втіка́ти і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- понести — ВІ́ЯТИ чим, безос. (про тепло, холод, запах і т. ін. — доноситися, розноситися, ширитися в повітрі), ПОВІВА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), НЕСТИ́, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ТХНУ́ТИ. — Док. Словник синонімів української мови
- понести — Поне́сти́, -несу́, -несе́ш; поні́с, -несла́, -сли́; поні́сши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- понести — ПОНЕСТИ́, су́, се́ш, док. 1. перех. Піти, несучи кого-, що-небудь. Вони приїхали останні. Казанцев взяв Олесю на руки й поніс в свою квартиру (Н.-Лев., III, 1956, 145); — Нянька панича понесла гуляти (Мирний, IV, 1955, 234); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- понести — Поне́сти́, су́, се́ш гл. 1) Понести, отнести. Лисичка і понесла півника додому. Рудч. Ск. II. 5. Ой чи ж бо ти, моє серце, натури такої, щоб почув од їдної, поніс до другої. Чуб. V. 146. Нечиста його туди понесла! піду, де очі понесуть. Словник української мови Грінченка