1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

пігнати

пігна́ти побігти (ст): І мої хпопаки десь пігнали, хто знає куди (Лисяк)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пігнати — пігна́ти дієслово доконаного виду погнати; погнатися діал. Орфографічний словник української мови
  2. пігнати — пожену, поженеш, док., діал. 1》 перех. Погнати. || Загнати. 2》 неперех. Погнатися. || Швидко піти або побігти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пігнати — ПІГНА́ТИ, пожену́, пожене́ш, док., діал. 1. кого, що. Погнати. – Чому вони його до школи не давали? – подумав собі Гриць і пігнав гуси на толоку (І. Франко); Один присяжний лишився при худобі, а другий пігнав Петра наперед себе (Л. Мартович); // Загнати. Словник української мови у 20 томах
  4. пігнати — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. пігнати — ПІГНА́ТИ, пожену́, пожене́ш, док., діал. 1. перех. Погнати. — Чому вони його до школи не давали? — подумав собі Гриць і пігнав гуси на толоку (Фр., II, 1950, 61); Один присяжний лишився при худобі, а другий пігнав Петра наперед себе (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  6. пігнати — Пігнати гл. = погнати. Полон забрали, далі пігнали. Чуб. III. 274. Словник української мови Грінченка